Трагедія громадянської війни – одна з найважливіших тем російської літератури XX в. Не обійшов її увагою й Булгаков. “Великий розкол”, розпадання націй на ворогуючі табори часто зображувалося в 1920-е – 1930-е рр. через розпад сім’ї. Наприклад, в “Донських оповіданнях” і “Тихому Доні” М. А. Шолохова громадянська війна розводить по різних воюючих станах рідних братів, батьків і їхніх дітей. І все-таки будинок, сім’я залишаються для більшості письменників головною надією на повернення до нормального життя, на збереження
Подібний конфлікт – конфлікт приватного, нормального, гармонічного життя й знеособленого суворого Часу – обумовив і образний лад, і жанрові особливості п’єси. У центрі уваги Булгакова – не просто громадянська війна, а висаджений нею уклад життя, люди, позбавлені звичного й рідного для них миру. Трагічним лейтмотивом звучить в “Днях Турбиних” тема непотрібності, “розгубленості” чесної, інтелігентної, сильної людини – Олексія Турбіна.
Будинок і Місто –
Подібно тому, як це буде в прозі письменника – “Собачому серці” і “Майстру й Маргариті”, – простір “Днів Турбиних” складається із двох якісно різних сфер Перша – київська квартира Турбиних. Найважливішого складового цього простору – затишок, гармонійність, натхненність, божественне тепло. У центрі цього миру – прекрасна жінка, сестра Олексія Олена.
Кремові штори, білосніжна скатертина, квіти, ніжна музика стародавніх годин і, звичайно ж, камін з його ласкавим рівним теплом – от предметні складові турбинского побуту.
Цей побут – не просто комфортна обстановка для розніжених дворян. Він – умова їхнього духовного життя, їхнього буття. Тут спалахують дотепні діалоги, переживання героїв глибокі, але не натужни: психологізм сплавлен з легкою грою, з артистизмом, із франтівством складу Буття, тобто виконана високого змісту життя, немислимо без культури, у тому числі без культури побутовий і без культури мовлення.
Сумнівна духовність тих, хто позбавлений нормального життя: свого будинку, своєї сім’ї, своєї музики, своєї мови. Сім’я Турбиних – острівець культури в бурхливій стихії безкультур’я, озлобленості й підлості.
Такою стихією захоплене Місто – друга просторова сфера п’єси. Час дії, указує драматург, – “страшний рік”, навколо турбинского будинку – “зимова ніч”. Що ж там, за межами затишної турбинской “гавані”?
Там, за словами Олексія, “чортова комедія” гетьманщини, там “чорний туман” петлюрівщини, там позбавлене змісту існування “кавової армії”, як іронічно називає Турбін товаришів по службі-офіцерів.
Три картини п’єси, що безпосередньо випливають за вставною сценою вечері в будинку Турбиних, витримані в трагікомічній тональності. Сарказм драматурга персоніфікований у гротескних образах німців фон Шратта й фон Дусту, у фарсовій фігурі гетьмана, у персонах опереткових лиходіїв-петлюрівців. Не позбавлене фарсовости й поводження підпорядкованих Турбіну юнкерів: украй безглуздо звучить у їхніх вустах романс “Дихала ніч захватом сладострастья”, “татарами” називає їхній гімназичний сторож Максим після того, як вони ламають парти й розпалюють у вестибюлі школи багаття На жаль, комізм ситуацій і гротескне змішання мов (російського з німецьким або російського з українським) не тільки не розряджають гостроту конфлікту, але, навпроти, контрастно оттеняют трагізм ситуації, у якій виявилися Турбіни і їхні друзі.
Фарсові елементи надають зображуваній епосі дьявольско-демонічний, інфернальний колорит.
Те, що відбувається навколо Будинку, – вакханалія насильства, спровокована революцією. Боягузтво, зрадництво й зворотний бік цих якостей – хижацтво й бандитизм – панують в “новому” світі. У цьому світі, уважає Булгаков, людині не вижити.
Щоб вижити, потрібно втратити, як сказав би Олександр Блок, “частина душі” – втратити затишок, музику, творчість, любов.
От чому йде на смерть, роблячи, по суті справи, самогубство, головний герой драми Олексій Турбін Кінчається епоха культури, і про це говорять в останніх репліках п’єси Николка й Студзинский. Пережите героями час – пролог до життя без культури й епілог життя в “солов’їному саду” культури, затишку, людяності. У жанровій формі трагифарса Булгаков втілив в “Днях Турбиних” ідею прощання з “вишневим садом” російської культури, з колишньою Росією, що була загублена Турбиними назавжди.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)