“Айвенго” – роман про далеке минуле. Усе те, про що в ньому розповідається, відбувалося в XII столітті, точніше – в 1190-ті роки, на які припадає закінчення царювання Річарда Левове Серце. З часу битви при Гастінгсі (1066 р.), у результаті якої норманський герцорг Вільгельм Завойовник одержав перемогу над англосакськими військами і королем Гарольдом, пройшло вже сто тридцять років.
Нормани заволоділи Англією, але ворожнеча між ними і саксами не припинилася. Національні протиріччя ускладнювалися соціальними – між кріпаками та феодалами.
Усі ці складні процеси й відображені Вальтером Скоттом.
Письменник прагнув “відобразити побут старої Англії”, “викликати інтерес до її легенд і звичаїв”. Джерелом відомостей про епоху Річарда I для нього послужили старовинні літописи. Автор свідомо “змішував правду з вигадкою”, намагаючись зробити свою розповідь захоплюючою, але ніколи не виходив за межі достовірності.
Період, про який іде мова в романі,
Королю Річарду доводиться вести боротьбу проти непокірних баронів, герцогів та графів. На його боці виступають міщани, зацікавлені в розвитку торгівлі та ремесел, його підтримують селяни, що страждають від міжусобиць, у королівське військо приходять і люди, подібні до Айвенго,- малоземельні або позбавлені спадку феодали.
Становище в країні ще більше ускладнюється, коли Річард залишає Англію, щоб взяти участь у Третьому хрестовому поході, і потрапляє в полон. У цей час владу бере до рук його брат принц Джон і разом із норманською знаттю безчинствує, утискує та принижує саксів.
На сторінках роману змальовані всі прошарки середньовічної Англії: і саксонська знать (Альтестан, Седрик, його син Айвенго, леді Ровена), і норманські лицарі (Фрон де Беф, де Мальвуазен, де Брасі), і духовенство (абат Ейлир, храмовник де Буагильбер, селянин-монах Тук), і селяни (раби Седрика Вамба і Гурт), і йомени-розбійники, очолювані відважним Локслі – прообразом Робіна Гуда – і багатий єврей Ісаак з дочкою Ребеккою, і сам король Річард Левове Серце.
Епоха раннього середньовіччя показана в “Айвенго” в усій її суворості. Лицарські замки перетворювалися в розбійницькі гнізда, лютувала інквізиція (Лука Бомануар вчинив суд над Ребеккою, оголосив її “відьмою” і хотів спалити на вогнищі), а селяни були безправні й доведені до убозтва. Вони говорили: “У нас залишилося лише тільки повітря, яким ми дихаємо; та і його у нас не відняли тому тільки, що інакше ми не були б здатні виконати роботу, яку навалили на наші плечі…”
Уже на початку роману письменник підкреслює контраст між красою природи “веселої Англії” й умовами життя народу. Отже, роман В. Скотта “Айвенго” допомагає багато дізнатися про старовинну Англію, зрозуміти й відчути історію. Він утверджує думку про те, що необхідно об’єднати країну під рукою сильного і справедливого короля.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)