Т. Шевченка ще з дитинства цікавила і захоплювала історія героїчного минулого українського народу, а особливо його боротьба проти турецько-татарських загарбників. Ніхто з поетів не оспівав так натхненно “козацьку славу”, як Тарас Шевченко. Козацьку мужність відтворив поет у віршах та поемах “Тарасова ніч”, “Іван Підкова”, “Гамалія” та інших.
Історія нашого народу знає немало імен відважних козаків-запорожців, які мужньо захищали рідний край, відганяли орду на південь, а то й не раз на своїх човнах перепливали Чорне
Один із таких походів оспівав Т. Шевченко в історичній поемі “Гамалія”, в основу якої покладено правдиву, хоч і дещо романтичну розповідь про героїчний морський похід запорожців під отамануванням Гамалії в Туреччину з метою визволення бранців.
Поема починається піснею невільників-українців, що страждають в турецькій неволі. Пісня ця у стилі народних голосінь, у ній, як і в народних думах, невільники
Друга пісня близька до народних історичних пісень.
Гамалія – узагальнений образ козацького ватажка. Він завжди серед запорожців, завжди там, де найбільш потрібний:
Наш отаман Гамалія
Отаман завзятий:
Забрав хлопців та й поїхав
По морю гуляти… Слави добувати.
Безмежна відвага, мужність, сміливість запорожців захоплювала поета:
Неначе птахи чорні в гаї,
Козацтво сміливо літає.
Ніхто на світі не втече!
Вогонь запеклих не пече.
Сам Гамалія розбив хурдигу (тюрму), поламав кайдани, випустив бранців. Поет у дусі народних дум прославляє і величає Гамалію:
Слава тобі, Гамалію,
На ввесь світ великий, –
На ввесь світ великий,
На всю Україну,
Що не дав ти товариству
Згинуть на чужині!
Отже, Т. Шевченко ще в ранній творчості почав розробляти історичну тему, джерелами якої були українські народні думи та історичні пісні, історичні праці, такі, як, наприклад, “История Малой России” Бантиш-Каменського, де описано походи козаків Гамалії.