Уславлення любові козаків до Вітчизни в поемі “Гамалія”

Подвиги народних героїв, їхні благородство і звитягу українки оспівували в багатьох народних думах, історичних піснях. Захоплює слава українського лицарства і поетичну уяву Тараса Шевченка. Восени 1847 року Тарас Григорович вирушив у морську подорож до Швеції й Данії.

Подорож ця дала нам один із шедеврів його ранньої творчості – поему “Гамалія”.

Гамалія – головний герой поеми – це узагальнений образ козацького ватажка, який пливе в самісіньке лігво до ворога, щоб визволити з неволі своїх співвітчизників. Патріотичні мотиви

звучать уже на початку поеми в пісні невільників:

Почуємо славу, козацькую славу,

Почуємо та й загинем.

Бранці тужать за рідною землею, вірять, що порятунок прийде з України, в те, що там “раду радять, як на турка стати”. Плач козаків-невільників через Чорне море долинув аж до Хортиці, і –

Дніпр укрили байдаки,

І заспівали козаки.

Запорожці пливуть у Туреччину, і “попереду Гамалія байдаком керує”. У Скутарі – передмісті Стамбула – він у самому пеклі бою. Українці завжди цінували в людях благородство, мужність, любов до рідної землі, тому і прославляють свого ватажка козаки, а з ними і Тарас Шевченко:

Слава тобі, Гамаліє…

На всю Україну,

Що не дав ти товариству

Згинуть на чужині!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Уславлення любові козаків до Вітчизни в поемі “Гамалія”