1. Б. Шоу – драматург-новатор. (Бернард Шоу зробив дуже багато для розвитку театрального мистецтва. У XX сторіччі, коли література розвивалась дуже стрімко, він не тільки відобразив у свої драмах тенденції нової культурної доби, а й багато в чому виступив творцем цих новітніх тенденцій. Оновлення драми у творчості Б. Шоу відбулось на багатьох рівнях – від найглибшого ідеологічного виміру, до введення нових художніх прийомів зображення.) ІІ Особливості драматургії Б. Шоу.
1. Особливе світовідчуття. (Б. Шоу активно виступив проти трагедії
2. Конфлікт ідеологій. (У драмах Б. Шоу конфлікт розкривається не через суперечність між інтересами та бажаннями персонажів. Конфлікт лежить надто глибше – у суперечності
3. “Філологічний конфлікт” у п’єсі “Пігмаліон”. (Тип конфлікту в цьому творі, який критики назвали “філологічним”, зумовлений не тільки власне сюжетом (професор фонетики Хіггінс вчить правильної вимови дівчину-квіткарку Елізу Дулітл). За звичайною фабульною колізією ховається серйозніший конфлікт, ідеологічний: Б. Шоу наголошує на тому, що мова характеризує людину не менше, ніж походження, визначаючи її соціальну приналежність.)
4. Художні прийоми. (Б. Шоу реформував драматичне мистецтво й на рівні художніх прийомів. Мислення Б. Шоу – мислення парадокса. Тобто через руйнування стереотипів, через спробу по-іншому поглянути на звичні речі й явища письменник ставить нові питання, змушує читача міркувати.
У п’єсі “Пігмаліон” Б. Шоу переосмислює міф. Використання елементів міфу у творчості – один із характерних прийомів того часу.)
ІІІ. Місце творчості Б. Шоу у драматургії XX століття. (Б. Шоу заклав нову традицію драматургії. Поруч із такими геніями театрального мистецтва, як Б. Брехт, М. Метерлінк, Ж. Ануй драматург Б. Шоу значно вплинув на розвиток літератури XX століття.)