“Чим він був для України, дня розвою її громадського та духовного життя, се відчуває кожний, хто знає, то він був з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література”, – так оцінив значення спадщини і діяльності видатного письменника Івана Карпенка-Карого геніальний Франко.
Комедію “Хазяїн” недаремно вважають одним з вершинних досягнень української драматургії XIX століття. У цьому творі знайшли своє подальше відображення ті проблеми, які були
Ті самі зажерливість і цинізм, зате багатство у Пузиря виросло до неймовірних розмірів.
Сам Пузир говорить, що “він йшов за баришами наосліп, штурмом кришив направо і наліво, плював на все і знать не хотів людського поговору”. Він навіть на чужій біді умів нажитися, не мав ні жалю, ні співчуття. Найманих робітників цей мільйонер годував гірше ніж собак.
Чутка
Протест батраків у хазяйстві Пузиря – закономірне явище. Поки що це лише стихійний бунт, камінь у голову одного з експлуататорів. І поки що пузирі не поступаються нічим.
Чи має слово “хазяїн” певне позитивне значення стосовно образу Пузиря? Певно, все ж має. Пузир – хазяїн.
Окрім усього негативного, це ділова, добре обізнана у фінансових справах, працьовита людина. Інертний, недбайливий, ледачий чоловік не досягне навіть звичайного достатку, не кажучи вже про великі прибутки.
Хазяїн – не марнотрат, лічить кожну копійку. Цієї здатності (в розумних межах) нашому суспільству треба навчатися й навчатися. А ще в Пузиря є талант господаря-аграрія, чого бракує нині багатьом нашим чиновникам від землі.
Але всім цим усе-таки не можна виправдати хижацьку натуру Пузирів. Суспільна думка повинна вимагати від них культури, гуманізму, цивілізованих прийомів господарювання. До таких роздумів приводить нас комедія Карпенка-Карого “Хазяїн”.