УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас
І семестр
ВСТУП. ІЗ ДРАМАТУРГІЇ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX ст.
УРОК № 1
Тема. Основні тенденції розвитку драматургії кінця XIX – початку XX ст. “Нова драматургія”, її засадничі принципи. Творчі знахідки та здобутки Г. Ібсена, А. Чехова, Б. Шоу
Мета: допомогти учням з’ясувати основні тенденції розвитку драматургії кінця XIX – початку XX ст.; ознайомити з найважливішими здобутками драматургів того часу; розвивати навички складання опорно-логічних конспектів за сприйнятою на слух інформацією,
Обладнання: портрети драматургів Г. Ібсена, Б. Шоу, А. Чехова та інших, видання їх творів, ілюстрації до них, відеоматеріали (фрагменти вистав за творами).
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
Ознайомлення з метою, завданнями й вимогами програми до вивчення світової літератури в 11-му класі
II. Мотивація навчальної діяльності учнів
Учитель. Що таке драматичний театр для нас, сучасних людей? Місце, де можна ознайомитися з драматургією, побачити цікаву виставу.
Це і клуб для спілкування, і виставка моди, нагород і статків, і місце платонічних побачень, і традиція, і, урешті-решт, статус. Про драматургів і їхні п’єси говорили, сперечалися, їх лаяли і хвалили; твори спонукали до роздумів, захоплювали ідеями, вели до подвигів і навіть до злочинів.
Сьогодні ми розпочинаємо ознайомлення з європейською драматургією, яка наприкінці XIX – початку XX ст. пережила своє оновлення, збагатилася новими творчими знахідками та здобутками.
III. Актуалізація опорних знань
Евристична бесіда
– Що таке драматургічні твори, якими є їх особливості?
– Які жанри драматургії ви знаєте?
– Назвіть відомих вам драматургів, їх твори.
IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Міні-лекція вчителя з елементами бесіди
– У драматургії остання третина XIX століття позначена пошуком нових форм зображення дійсності засобами мистецтва. Цей процес приводить до появи “нової драми”.
Безумовно, усі представники “нової драматургії” – а це Г. І6сен, Б. Шоу, А. Чехов, М. Метерлінк, Ю. А. Стріндберг, Г. Гауптман, Е. Золя, В. Винниченко та інші – йшли власними шляхами, їхні театральні естетика й поетика дуже різнилися. Але існувала ознака, яка об’єднувала: усі вони намагалися створити проблемний театр, мова, стилістика якого максимально наближали його до сучасного читача.
У чому ж полягає різниця між “старою” драмою та “новою”?
Проаналізуємо за допомогою порівняльної таблиці.
Об’єкт порівняння | “Стара драма” | “Нова драма” |
Трагедія | Життя персонажа | Життя особистості в суспільстві |
Предмет зображення | Людина в незвичайних ситуаціях | Людина у власноруч створеній ситуації |
Центр уваги | Зовнішнє зіткнення окремих особистостей | Внутрішні, глибинні протиріччя самої дійсності, зіткнення ідей |
Драматичний конфлікт | Вади й чесноти людини | Ідеали людини |
Жанр | Трагедія, комедія, драма | Синтетичний – трагікомедія (“драма ідей”) |
Головний герой | Узагальнений тип людини | Людина середнього класу, неординарна особистість |
Решта героїв | Головні та другорядні, позитивні та негативні | Усі важливі, характери неоднозначні |
Автор | Відтворює дійсність, повчає, робить висновок | Відтворює духовні пошуки. Не дає однозначних відповідей |
Читач, глядач | Спостерігає, отримує враження | Переживає разом із героями, дискутує з ними та про них |
Кінець(фінал) твору | Завершений розв’язкою | Відкритий, незавершений, спонукає до суперечок, роздумів |
Тож чим, на ваш погляд, відрізняється “нова драма” від “старої драми”? (Відповіді учнів.)
“Нова драма” на зламі століть поставила в центрі уваги особистість, але не соціальну, а духовну, індивідуальність переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи. Драматурги намагалися показати “трагедію життя”, а не “трагедію в житті”, закликали до осмислення глибинної суті дійсності, звільнення людського духу, пошуку гармонії. Театр став “інтелектуальним”, “дискусійним”.
На перший план вийшов внутрішній конфлікт, а не зовнішня дія. У “новій драмі” стали помітними риси модернізму: символізму, імпресіонізму, неоромантизму та ін.
Засновником “нової” драми був норвежець Генрік Ібсен. Успіх його п’єс надихнув інших драматургів: Г. Гауптмана (Німеччина), Б. Шоу (Англія), А. Стріндберга (Швеція), М. Метерлінка (Бельгія), Е. Золя (Франція), А. Чехова (Росія).
Новим на сценах театрів був показ картин повсякденного життя, розкриття його злободенних соціальних і моральних проблем. Перед глядачами постали звичайні для них картини побуту банкірів, комерсантів, адвокатів і навіть робітників, злидарів. Автори порушували нові проблеми, наприклад, жіноче питання.
Посилився критичний, викривальний пафос п’єс.
Було переосмислено природу всіх елементів драматичного твору. Оскільки в житті сумне часто поєднується з комічним і навпаки, розвивається жанр трагікомедії. Замість “любовних трикутників”, таємниць, кримінальних злочинів (зовнішньої інтриги), у центрі уваги – ідейні конфлікти (Б. Шоу), внутрішня прихована інтрига (М.
Метерлінк), складна гра підтекстів (А. Чехов).
Герої відзначаються суперечливими характерами, інколи важко визначити, хто з них головний персонаж (як, наприклад, у А. Чехова). Дійові особи розмовляють сучасною літературною мовою, використовуючи побутову та жаргонну лексику. П’єси більше не мають зрозумілого, завершеного закінчення: читачеві й глядачеві пропонується відкритий проблемний фінал – запрошення до дискусії, роздумів і власних висновків.
“Нова драма” стала одним із найцікавіших загальноєвропейських явищ, яке зробило свій вагомий внесок у справу гуманізації суспільства.
Назвіть риси “осучаснення” драми на зламі століть. (Герої – звичайні люди; конфлікт – внутрішній; мова – сучасна; фінал – незавершений; проблеми – актуальні.)
2. Перегляд і коментування ілюстративних матеріалів, відео – та аудіо-записів вистав, музики до них
V. Закріплення знань, умінь і навичок
1. Створення опорно-логічного конспекту за матеріалами лекції
2. Робота з висловлюванням Дж. Б. Шоу
Уставте пропущені слова у висловлювання і прокоментуйте його.
Мої п’єси вимагають не режисури. У них повинні… гамір і шум справжнього життя, крізь яке час від часу… поезія.
Слова для використання
Співати, вихваляється; лунати, прозирає; заважати, ліпиться; шуміти, сидить.
VI. Домашнє завдання
Знати основні тенденції розвитку драматургії кінця XIX – початку XX ст.
Прочитати п’єсу Г. Ібсена “Ляльковий дім”.
Підготувати повідомлення про історичну й соціальну ситуацію в Норвегії XIX ст.
VII. Підсумки уроку
Інтерактивна вправа “Мікрофон”
Продовжте речення:
– На уроці мене зацікавило…