Про своєрідність середньовічної українського живопису яскраве уявлення дають ікони. Для українського іконопису тривалий час були характерні сувора лаконічна композиція, площинне трактування форм, виразність силуету, продуманий ритм локальних колірних плям. Колорит дуже стриманий і навіть суворий, прикладом чого можуть бути ікони п’ятнадцятого століття “Деісус” і “Розп’яття” з селища Ванівкі.
Обидві вони знаходяться у Львівському музеї українського мистецтва.
Одним з найбільш значних творів раннього українського
Суворою непохитністю віє від Змієборця, образ якого в народних уявленнях асоціювався з боротьбою проти злих, ворожих сил.
Українському живопису того часу притаманне прагнення до конкретної і реальної передачі
Своєрідність української ікони, так само як і російської, значною мірою визначається важливою роллю кольору як носія емоційного начала. Безсумнівно, що в колірній гамі ікон безпосередньо відбився естетичний смак народу. Близькість українського та російського живопису того часу не можна пояснити лише спільністю релігії і загальними давніми традиціями – вона існувала і підтримувалася безперервними культурними зв’язками, взаємним тяжінням споріднених народів, тим значенням, яке придбала для України Російська держава в процесі боротьби українського народу за свою незалежність і збереження національної культури.
У 16 столітті, особливо в другій половині, разом із зростанням ремесла і торгівлі та посиленням національно-визвольного руху стала більш живим культурне та мистецьке життя України. У живописі та інших видах мистецтва проявилися різні тенденції. В іконі Богоматері з села Красова образ, наділений великою внутрішньою значущістю, вирішено в дусі строгих традиційних канонів.
В умовах боротьби з чужоземними впливами навмисна архаїзація мала певний політичний сенс, стверджувала прихильність давньоруським традиціям. Проте головну роль став грати інший напрямок, який свідчить про те, що на зміну духу середньовічної відчуженості і аскетизму прийшли світські прагнення. В іконописі фігури придбали більшу матеріальність, стали більш кремезними, вагомими. Розширилася зона простору, в якому вони живуть, більш радісним стала колірна гамма твору.
Хорошим прикладом може служити ікона “Преображення” з Яблуні поблизу Турки, виготовлена близько 1575 року, де в обличчях святих вже можна вловити місцеві риси, а замість традиційно схематизованих гір з’явився реальний прикарпатський краєвид з його відрогами і рядами дерев. Любовно передані мотиви природи, навіяні пейзажами Прикарпаття, в іконах шістнадцятого століття “Різдво Христове” з Грушкович і “Поклоніння волхвів” з Бусовиська.
Важливою рисою образотворчого мистецтва України в 16 столітті було також наростання декоративного начала, яке проявилося в мальовничому ладі ікони. Якщо в ранній період в іконі лише окремі боязкі плями кіноварі пожвавлюють поєднання синьо-зелених і темно-коричневих тонів, то з другої половини 16 століття всю живопис пронизує темпераментний ритм гарячих червоних тонів,
Даних в звучному поєднанні з синім, білим, золотисто-жовтим. Повнокровність і сила колірного звучання стає характерною рисою українського іконопису.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)