В історії кожного народу на кожному етапі його існування є свої герої. Переважно такі герої є захисниками простих людей і частіше всього їм приписуються ідеальні вчинки і ідеальні риси характеру. Ними народ пишається, їх проповідують і наслідують, про них складають перекази та літературні твори.
Щодо героїчного епосу, то славетні подвиги народних героїв зайняли багато місця у подальшій творчості їх талановитих нащадків. Нажаль, середньовічна література не мала такого розвитку, як у XIX-XX століттях, але й вона багата на невмирущі зразки,
Пізніше такі пісні та перекази записувалися і до нас дійшли в опрацьованому виді. Саме тому і сьогодні нам відомо багато героїв тієї епохи. І нехай риси їх характеру та їх вчинки були суттєво прикрашені, такі персонажі все одно були, є та залишаться героями свого народу. Найбільшу частину літератури середньовіччя складають героїчні епоси французького народу. Причиною тому став високий рівень культури, яким у той час відрізнялись від інших народів племена
Колись вони були завойовані римлянами, що й сприяло бурхливому розвитку їх культури. Пізніше гали були завойовані франками і їхня культура стала основою майбутньої французької. Одним з найвидатніших творів героїчного епосу є поема “Пісня про Роланда”, яка входить у так званий “Королівський цикл”.
Ця поема була складена приблизно у тисяча сотому році і її основою став героїчний епос. Сюжет “Пісні про Роланда” має історичну основу. В ній описуються події сімсот сімдесят восьмого року, коли на прохання одного з мусульманських правителів Карл Великий втрутився у сварки іспанських маврів та отримав невдачу.
Повертаючись з походу, французи зазнали нападу басків, яких їм так і не вдалося підкорити. З моменту події до моменту написання поеми пройшло більше трьох століть, тому правдиві історичні події в ній тісно переплелися з вигадкою. У “Пісні про Роланда” оспівуються перемоги Карла Великого, хоча на сторонній погляд ці перемоги були завойовницькими и несли королю суттєву вигоду. За сім років походу Карл підкорив майже усі сарацинські міста і позбавив влади царя Марсилія, якого у поемі відображено безчесною людиною. Карл, зі свого боку, людина чесна і порядна, а з погляду того часу його похід не вважався загарбницьким, бо він ніс християнство у мусульманський світ тогочасної Іспанії.
До речі, свята місія франків відображена автором у вигаданих ним небесних знаменнях, коли на прохання франків Бог зробив день довшим, а потім від смертельної рани самого короля зцілив архангел Гавриїл. Перебільшена у поемі і мужність Роланда, коли він, незважаючи на смертельну рану, наганяє жах на ворогів. Однак усе одно, головна ідея твору – розкрити духовну красу і доблесть цього національного герою французького народу: “Мій добрий меч, о Дюрандале вірний, Коли я вмру, ти більше не потрібний! А скільки битв з тобою виграв я,
А скільки царств завоював тобою Для імператора з сідою бородою! Ти не потрапиш в руки боягузам, – Тобою володів такий васал, Яких не зна вже Франція-краса!” І незважаючи на те, що “Пісня про Роланда” має багато вигадок та перебільшень, незважаючи на те, що деякі вчинки її головного героя у наш гас виглядають досить сумнівними, ця поема висвітлює подвиги справжнього героя, який був таким для людей того часу, яким він є для наших сучасників та яким він залишиться для майбутніх поколінь.
Бо головна наснага цього героя в тому, що свої подвиги він здійснював заради своєї батьківщини, заради свого народу.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)