Пантелеймон Куліш – це полум’яний патріот України, борець за збереження і розвиток самобутності українського народу, його прадідівських звичаїв і традицій.
У центрі романтичного оповідання-ідилії “Орися” – ідея оновлення людського роду, незнищенності української народності, поетизація козацько-старшинського побуту. Автор говорить про гармонію стосунків між людиною і природою, про історію “дівочого серця”.
Сотникова дочка Орися – головна героїня однойменного оповідання. Вона була напрочуд гарною: “Повна
Образи дівчини-краси і князя хвилюють її, змушують розмірковувати над подальшою долею та майбутнім коханням.
І сотник Таволга, і старий Грива, і Орися та молодий вродливий козак, легендарна Турова круча і річка довкруг неї – то все різні вияви душі нашого народу, його історії, моралі та психології. Та все-таки в центрі оповідання – внутрішній світ Орисі, глибоко ліричний, що сягає своїм корінням у сиву
Звідси бере свій початок почуття світлого смутку, любові до таємничого світу, відчуття в природі, людях та легендарній минувшині чогось рідного, близького, дорогого і милого. Дивиться дівчина у воду і бачить, що хтось виїхав із пущі на сивому коні. Здається їй, що то князь із легенди, і вже “ось-ось заревуть і сунуться з річки зачаровані тури”.
Попрали дівчата білизну.
Поїхали додому, а там уже чекає красуню справжній князь – молодий козак. Із великою майстерністю описує Куліш заручини своєї героїні. Автор підкреслює душевну щирість дівчини. її повагу до старших, працелюбність. Саме тому для Пантелеймона Куліша Орися є втіленням ідеалу української дівчини.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)