Моральна краса української дівчини з Полтави (за п’єсою І. Котляревського “Наталка Полтавка”)

Немає, мабуть, людини, яка б не чула або не читала п’єси Івана Котляревсько­го “Наталка Полтавка”. Написана в середині XIX століття, вона і зараз не схо­дить зі сцени театрів України. У чому ж секрет такої популярності п’єси?

Відпо­відей багато: в актуальності порушених проблем, милозвучності української мови, в пісенності сюжету, в яскравості і моральній красі її героїв…

З уроків літератури ми знаємо, що багато письменників ставили собі за мету розкрити перед читачем характер і колорит образу української дівчини, висвітлити

її душу. У І. Котляревського була своя мета: вивівши на сцену дівчину з народу, він розкрив і показав глядачам різних верств суспільства, що і серед бідноти є багаті душею і високоморальні люди, здатні на самопожертву і наділені шляхетністю.

Я переконана, що той, хто читав п’єсу, не залишився байдужим до її герої­ні – чесної, скромної полтавської дівчини.

Залишившись без батька, збіднівши до вбогості, вона разом з матір’ю переїжджає до села, де у великій скруті минають її дні. Але це не засмучує Наталку, бо її думки і серце сповнені любов’ю і ніжністю до двох людей: матері і Петра. Вона, здібна і роботяща,

кожному впадає в око.

Не лишилася і поза увагою ви­борного. Він так характеризує її: “Золото – не дівка!.. Крім того, що красива, моторна, розумна і до всякого діла дотепна – яке в неї добре серце.

Як вона поважає свою матір; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця”.

Моральну красу і щиру українську душу показав нам в образі Наталки І. Котляревський. Наталка – любляча дитина, яка з великою повагою ставиться до своєї матері. Заради неї ладна одружитися з бридким і ненависним возним. Важ­ко Наталці зробити цей крок: зректися Петра і вийти за нелюба.

Але мати, яка пережила стільки болю і поневірянь, старіє у злиднях! Хіба може бути кохання важливішим за неї? Проте, коли вирішується її доля (з’являється Петро), вона діє сміливо і рішуче. І звідки у ніжної дівчини стільки сили волі, завзятості у ви­рішенні важливих питань? Вона зі спокійної і лагідної перетворюється на смі­ливу і рішучу, наполегливу й стійку. Але це перетворення не зробило образ гіршим.

У всіх її діях, у всіх словах видно вроджену моральну красу. Вона нікого не ображає, нікому не докоряє у складних життєвих ситуаціях, чемно і делікат­но вирішує конфлікти. Згадаймо сцену зустрічі з возним. Вона не сперечається, а тільки натякає: “У нас є пословиця: знайся кінь з конем, а віл з волом.

Шукай­те собі, добродію, в городі панночки”.

Сцена розриву заручин сповнена напруження. Наталка не бажає одружитися з возним, щоб не Зробити нещасливим ні його, ні Петра.

Вивівши на сцену театру дівчину з народу, видатний драматург втілив у її об­разі найкращі риси дівчини-українки. І як добре, що ці риси залишаються актуальними і в наш час.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Моральна краса української дівчини з Полтави (за п’єсою І. Котляревського “Наталка Полтавка”)