ГУНІАЛЕВИЧ ІВАН (04.12.1823, с. Палашівка, тепер Чортківського р-ну Тернопільської обл. – 02.06.1903, Львів) – літературний діяч і журналіст “москвофільської” орієнтації.
Народився в селянській родині. Навчався на теологічному факультеті Львівського університету. Був священиком у Калуському повіті, з 1854 р. – катехит в академічній гімназії у Львові, з 1861 р. – посол до крайового сейму у Львові, делегат Державної Ради. Займався громадською і культурною діяльністю, зокрема працював громадським інспектором народних шкіл, укладав шкільні
З 1866 р. став москвофілом. Автор поетичних збірок “Стихотворения” (1848), “Цвіти із наддністрянської левади” (1852), “Поезії” (1861, 1879), “Галицькії отголоси” (1880), “Стихотворения” (1884), “Балканские думы” (1891), мелодрами “Сєльские пленипотенты” (1870).
Більшість творів з ранньої лірики І. Гушалевича вирізняються народнопісенною основою, мелодійністю, традиційними мотивами туги та любов’ю до рідної землі. Окремі
Літ.: Гординський Я. Іван Гушалевич і його літературна діяльність. Л., 1905; Аристов Ф. Ф. Карпато-русские писатели. М., 1916.
Т. 1; Франко І. Іван Гушалевич // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К” 1982. Т. 35.
Л. Коломієць
(1 votes, average: 5.00 out of 5)