ГРИГІР ТЮТЮННИК
НА ЗГАРИЩІ (СКОРОЧЕНО)
Йшов урок. Вчитель Федір Несторович перевіряв знання учнів з історії. Одна дівчинка навіть не змогла відповісти, коли була війна, і це глибоко схвилювало вчителя. Після уроку він, “гримаючи залізними замками на протезі, пошкандибав додому”.
На вулиці гралися діти. Одне з них, бачачи, як невпевнено йде чоловік, зробило свої дитячі висновки: “Дядя п’яні”. Та старшеньке його швиденько поправило: “Цить! Удяді ножки немає”.
Прийшовши додому, Федір Несторович зняв протез, дістав
За ярами він звернув на “свою” стежку. Федір Несторович прийшов на згарище. Стояв і спомини густою павутиною оповили голову: ось тік, де колись молотили, вибивали соняшники, лущили квасолю, “де не було
Це був сусід, старий дід Макар. У нього колись була велика сім’я, та “у сорок першому Макарових хлопців забрали на війну, дівчат – у Германію, а Макариху разом з наймолодшим, Сашком, розірвало снарядом у грядках. Тільки клаптик синових штанців знайшов Макар… ” І ось тепер живе сам на згарищі.
Він вже вкотре розповідав Федору Несторовичу, як у їхню хату влучила бомба, “як у повітрі довго вирувало пір’я з подушок, а літак кружляв так низько, що навіть було видно ошкірені льотчикові зуби і блискучу стрічку на комбінезоні”. І не було в його розповіді трагічних зітхань, а було лише старече бажання “пригадати все таким, яким воно було насправді”. Дощ закінчився, і вчитель зібрався додому. Сутеніло. На левадах розлігся туман.
З туману назустріч Федору Несторовичу вийшла Одарка, яка, хвилюючись, чекала його повернення: “Пізно вже, не встигнете і до уроків підготуватися”. “Я вже приготувався,- сказав сам собі, зітхнув і знову заквапився, загойдався на милицях, далеко вперед викидаючи ногу”. 1966 р.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)