ГРАБЯНКА ГРИГОРІЙ (р. нар. невід. – 1738) – козацький літописець.
Вихованець Києво-Могилянської академії. З 1686 р. перебував на військовій службі в козацькому війську, де обіймав ряд посад – гадяцького сотника, полкового осавула. В 1717 – 1728 рр. – гадяцький полковий судця. Брав активну участь у заходах представників козацької старшини на чолі з гетьманом П. Полуботком, спрямованих на захист прав України. Зокрема, 1723 р. підписав Коломацькі чолобитні статті і їздив до Петербурга в складі козацької депутації, щоб домогтися у Петра І скасування
За це був заарештований і ув’язнений в Петропавлівський фортеці (1723 – 1725), вийшов на волю лише після смерті Петра І. По поверненні в Україну продовжив військову службу. Був гадяцьким полковим обозним (1728 – 1730) і полковником (1730-1738). Загинув від ран у Кримському поході проти татар під час російсько-турецької війни 1735 – 1739 рр.
Точна дата смерті Г. Грабянки невідома.
Автор літопису “Действія презельной и от начала поляков крвавшой небывалой брани Богдана Хмельницкого, Гетьмана Запорожского, с поляки… Року 1710” – високохудожнього
Не всі факти оповіді історично достовірні, що зумовлюється джерелами, якими користувався літописець. Натомість у літопис вводиться значна кількість напівлегендарних переказів, історична вірогідність яких сумнівна, але вони відіграють значну роль у белетризації оповіді, відтворенні духу часу, служать джерелом авторської концепції історичного розвитку України.
У творі відчувається вплив українського літературного бароко: епічність, динамічність оповіді, напруженість дії, відтворення цілого як системи контрастів, використання “високого”, патетичного стилю розповіді. Це свідчить про високу освіченість автора й про те, що літопис Грабянки – насамперед явище “красного” письменства, високоестетичний художній твір, який органічно входить в контекст зрілого літературного бароко. Водночас письменник використовує фольклорні засоби та елементи (прислів’я, порівняння, сатиричні прийоми, народнопоетичну ритміку). Багато епізодів у літописі написано під впливом героїчного народного епосу, що зумовило певну ідеалізацію історичних постатей, наділення їх надзвичайними рисами і властивостями.
Особливо це характерно для образу гетьмана Б. Хмельницького, якого Г. Грабянка зобразив як взірець справжнього народного ватажка, що мало для автора і важливе політичне значення.
Г. Грабянка був переконаним прихильником автономії України у складі Російської імперії, рішуче підгримував боротьбу козацької старшини за збереження гетьманського устрою. Звідси випливає основна настанова твору – показати, що “українці є рівні з іншими”. При написанні літопису автор використав велику кількість історичних джерел: офіційні акти, записки свідків подій, твори польських істориків М. Кромера, М. Бєльського, О. Гваныні, В. Каховського, німецьких – С. Пуфендорфа, Й. Гібнера.
Залучено також “Синопсис”, літопис Самовидця, “Кройнику о землі Полской” Ф. Софоновича. Твір написано церковнослов’янською (так званою славенською) мовою.
Науці відомо близько 50 списків цього літопису, що свідчить про його надзвичайну популярність. Оригінал рукопису не зберігся.
Літ.: Багапій Д. Нарис української історіографії. Джерелознавство. К., 1925. Вип. 2; Історія української літератури: У 2 т. К., 1987.
Т. 1; Луценко Ю. Н. Летопись Григория Грабянки. К., 1989; Літопис галицького полковника Григорія Граб’янки. К., 1992.
С. Денисюк