Государ – головний предмет міркування Макиавелли й центральний політичний образ, створений їм у трактаті. Попередньо розглянувши, які бувають типи держав (“республіки або керовані єдиновладно”, гл. І), давши історичні приклади їхніх різних варіантів, Макиавеллипереходит до проблеми політичної влади й насамперед тих умов, які дозволяють неї завоювати, а завоювавши, удержати. Починаючи із чотирнадцятої глави він цілком зосередився на особистості правителя, що видно вже з назв окремих глав: “Про те, за що людей, особливо государів,
XV), “Про жорстокість і милосердя й про те, що краще: вселяти любов або страх” (гл.
XVІІ), “Про те, як государі повинні дотримувати слова” (гл. XVІІІ), “Як слід надходити государеві, щоб його почитали” (гл. XXІ).
Макиавелли виправдує політика, що діє по обставинах, що зберігає вірність слову, що виявляє милосердя, але в душі завжди готового до тому, “щоб перемінити напрямок, якщо події приймуть інший зворот або в іншу сторону задме вітер фортуни…
“. У знаменитої XXV главі “Государя” (“Яка влада долі над справами людей і як можна їй протистояти”) говориться
Син тата Олександра VІ, він виявляв собою приклад самого жорстокого, напористого й до пори до часу щасливого політичного авантюриста Після смерті тата доля, щоправда, відвернулася від Чезаре, прирікаючи його на загибель (1507), а держава, створювана їм з такою майстерністю й такою кров’ю, – на катастрофу.
Макиавелли був безпосереднім свідком того, як ця держава народжувалася у війнах, тому що з доручення Флорентійської республіки в 1502-1504 гг. не раз супроводжував війська герцога Валентині, у своїх повідомленнях не раз попереджав, наскільки той небезпечний і підступний. При житті колишній для Макиавелли політичним супротивником, Чезаре після своєї смерті стане тим оригіналом, з якого буде списаний портрет ідеального сучасного Г.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)