Гомін, гомін по діброві,
Туман поле покриває,
Мати сина проганяє:
“Іди, сину, геть від мене
Нехай тебе турки візьмуть!”
“Мене, нене, турки знають
Мене кіньми наділлють!”
Гомін, гомін по діброві.
Туман поле покриває,
Мати сина проганяє:
“Іди, сину, геть від мене
Нехай тебе орда візьме!”
“Мене, нене, орда знає
Сріблом, злотом наділяє!”
Старша сестра коня веде,
А підстарша зброю несе,
А меншая випитує:
“Коли, брате, з війська прийдеш?”
“Візьми, сестро, піску
Посій його на каменю
Ходи к ньому зіроньками,
Полий його слізоньками
Коли, сестро, пісок зійде
Тоді брат твій з війська прийде!”
Гомін, гомін по діброві.
Туман поле покриває.
Мати сина прикликає:
“Вернись, синку, додомоньку.
Змию тобі головоньку!”
“Мене, нене, змиють дощі,
А розчешуть густі терни,
А висушать буйні вітри!..”
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Народна пісня “Гомін, гомін по діброві” належить до козацьких пісень. Запорозькі козаки – мужні захисники своєї рідної землі. Кожен хлопчик змалку готувався до служби у
Хоч жінки, матері й залишалися самі, все ж вважати за честь посилати в запорожці чоловіків та синів; не прощали зради. Служба козацька важка й небезпечна, дуже часто не поверталися неї, падали на полі бою. Про це й говориться у творі.
У пісні використані традиційні для фольклору прийоми паралелізму (паралельне зображення явищ природи й людського життя), діалогу, трикратного повторення, вживаються ласкаво-зменшувальні слова.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)