Пройде зовсім небагато часу – і всі ми, сьогоднішні старшокласники, закінчивши школу, увійдемо у дорослий світ. І кожен із нас мріє зайняти в ньому лише своє місце, де б він міг найбільше реалізувати свої знання, сили й талант.
А для цього, я думаю, неодмінно треба уважно придивитися до себе, зрозуміти себе, створити себе. Звісно, що зробити це – значить зробити дуже багато У своєму житті, бо це ж дуже важко: працювати над собою, усвідомивши себе як особистість, дати собі звіт у тому, який твій внутрішній зміст.
Знаю по собі, що дуже важко.
В ім’я чого твої вчинки звершуються – для егоїстичного служіння самому собі, своїм примхам, чи на допомогу людям, принесення користі суспільству?
Отут-то і виявляється твоя сутність. Якщо ти відкритий для оточуючих і все – працю, і навчання, і мрію – націлюєш на те, щоб у світі додалося добра і краси, отже, ти живеш по законам моралі. Ми часто мріємо про щастя, бажаємо його один одному. Але, я вважаю, лише той має право сподіватися на нього, хто сам дарує
Не дивно, що такі розрахунки найчастіше призводять до непорозуміння з друзями, навіть до розриву з ними.
Для мене дуже багато важить думка моїх друзів про мене і їх ставлення, бо дружба й друзі – велике багатство. Тому я завжди намагаюсь прислухатися до них, допомагати, підтримувати. Я хочу, щоб їм зі мною було цікаво й весело, щоб вони поважали мене. І знову постає питання: а Що я значу для них, чи влаштовують їх мої вчинки? І знову, відповідаючи на ці питання, я переконуюсь, наскільки важливо наслідувати закони моралі і, головне, бути чесним перед собою.
Я знаю, що у мене є і багато недоліків у характері, але я намагаюсь їх подолати, позбутися їх, щоб людям було зі мною краще. У цьому мені допомагають друзі (де зауваженням, де жартома) – і я їм дуже вдячний за це!
…Одного разу трапився неприємний для мене випадок. Якось я запропонував друзям зробити одну, на мій погляд, добру справу. Навів аргументи, вказав на її користь. Але друзі мене не підтримали.
Чесно кажучи, я тоді дуже образився на всіх, не хотілося ні з ким спілкуватися й розмовляти. Та минув час – і я сам переконався, наскільки вони були праві у своїй одностайності. Саме це наштовхнуло мене на думку, що людина не в змозі об’єктивно оцінити себе, свої думки й вчинки, поки буде бачити лише себе, окремо від інших.
І вкотре я знов звертаюсь до висновку: зрозуміти себе – це визнати свої сильні й слабкі сторони. Визначити, чи відповідають твої вчинки, усе твоє життя меті вдосконалення суспільства, служіння добру.
Останнім часом я чомусь все частіше спостерігаю, як деякі мої однолітки підхоплюють шкідливу й потворну хворобу – заздрість. Розумію, що наш час багато в чому сприяє її розповсюдженню, бо наші українські родини мають далеко не однаковий матеріальний стан. А як же хочеться, щоб і у тебе таке було!
Так поволі ми починаємо вганяти себе в глухий кут заниженої самооцінки, невпевненості у собі.
Та вихід із нього обов’язково є: потрібно просто ширше подивитися на життя, на товаришів і дорослих, зрівняти себе з людьми своєрідними, несхожими. І обов’язково треба шукати серед них тих, чиє життя не замкнулося на собі, а щедро віддане ділу й людям. А в собі бажано побачити істинно хороше, потрібне іншим, знайти той “якірець” у душі, у самому собі, який допоможе втриматися, щоб життя не зносило на мілину.
Буває і навпаки: людина дає собі завищену самооцінку, відзначаючи свою більшу обдарованість, красу, фізичну силу, фінансове становище. Тут, на мою думку, важливо не переступити межу, коли починається самовпевненість і зазнайство. Один крок до конфліктів. Гірше, коли така самовпевнена людина ставить перед собою завдання не по силах.
Як наслідок – невдачі й відчай…
…Як же багато питань і проблем ставить сьогодні перед нами доросле життя, перед дверима якого ми стоїмо! Ось-ось розкриються ці двері, новими фарбами розквітне життя і стане так зрозуміло тоді, що головне для кожного з нас – бути людиною серед людей.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)