Гійом Аполлінер Лорелея Перекладач: М. Лукаш Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002.
Жила у Бахарасі білявка чарівна Усіх мужчин в окрузі з ума звела вона І врешті сам єпископ позвав її на суд Та виправдати мусив через її красу О Лорелеє очі у тебе як смарагд
Хто вчив тебе чаклунства який великий маг Прокляті в мене очі проклята я сама Хто в очі ті загляне тому життя нема У них не самоцвіти пекельнії вогні В огні в огні спаліте ті чари навісні
В
Поїхав мій коханий у чужодальній світ Спали мене благаю мені немилий світ Болить у мене серце то мабуть не к добру Сама на себе гляну вже знаю що помру Болить у мене серце відколи я сама
Болить у мене серце бо милого нема Призвав тоді єпископ трьох лицарів як стій Ведіть цю божевільну в дівочий монастир О Лоро тужна Лоро в очах у тебе шал Іди іди в черниці забудеш марний жаль І рушили в дорогу вони учотирьох І плакалась небога до провожатих трьох
Пустіть
Вернися Лорелеє гукали їй вернись Ви бачите по Рейну там човничок пливе А в човні тім мій милий і він мене зове Вертається мій милий у мене серце мре
Не стямилась причинна шубовснула у Рейн Побачила свій образ то і сама вмирай Ті сонячнії коси ті очі як смарагд