МАНДРІВНИК – ІЗ ЗБІРКИ “АЛКОГОЛІ” – ГІЙОМ АПОЛЛІНЕР

МАНДРІВНИК

Я в двері стукаю і плачу одчиніть Мінливе це життя мов зрадний нурт Евріпу Як хмари нурились хисткою мілиною З сирітським кораблем в безодню огневиць Те каяття німе ті голосні жалі Ти пам’ятаєш Ті риби вигнуті ті понадморські квіти Була як море ніч Куди впадали ріки Я пам’ятаю я-то пам’ятаю Одного вечора я завітав якось До невеселого трактиру Із дальньої стіни у небо рвавсь Христос Хто мав там ласицю Хто грався з їжаком Хто в карти грав А ти мене забула Вокзалів гамірних ти згадуєш сирітство Ми каруселили по них за містом

місто Здавалось ті міста ригали сонцем уночі Матроси й ви жінки похмурі мої товариші Хоч ви згадайте Жили два матроси нерозлийвода Дружба є дружба то й говорить шкода Молодший помираючи на бік похиливсь Супутники мої Дзвінки вокзальні електричні співи жниць Візки з різниць полки безлічні вулиць Мости-кавалеристи ночі сизо-алкогольні Міста що бачив я жили як божевільні А пам’ятаєш ті околиці заплаканих пейзажів череди Лягли під місяцем од кипарисів тіні Стояв і слухав я в передосінню ніч Птаха тужливого несамовитий клич I річки журної невгавне хлюпотіння Вмирущі по воді пускали аж до гирла Неситі погляди що
гинули з жаги Але між хащ і зіль мовчали береги Лише потойбіч десь блищало верхогір’я Тоді без гомону без гуку і яси Пройшли повз гору ту прудкі якісь примари У профіль голови розпливчасті тримали Наваживши вперед примарливі списи Титанились як стій а потім враз маліли По прямовисній прослизаючи стіні По-людськи плакали часом бородані Жалкуючи про світ їм тільки зрозумілий Кого ще впізнаєш на давніх фотографіях Ти пам’ятаєш як бджола в огонь упала Було це пригадай як літа пал потух Жили два матроси два тіла один дух Старший на шиї залізний мав ланцюг Молодший світлі кучері в коси заплітав Я в двері стукаю і плачу одчинітъ Мінливе це життя мов зрадний нурт Евріпу Переклав: Микола Лукаш


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

МАНДРІВНИК – ІЗ ЗБІРКИ “АЛКОГОЛІ” – ГІЙОМ АПОЛЛІНЕР