Головні герої повісті В. Нестайка Ява з Павлушею познайомились ще в четвертому класі і тепер є справжніми друзями. То вони випустили в клубі під лекції “Виховання дітей у сім’ї” пугутькала і лектор з переляку упав з трибунці і вилив собі на голову графин з водою. То повісили старі дідові підштаники на телевізійну антену, то проводили під свинарником метро.
Хотіли зробити всій сюрприз! Адже у Києві є метро, нехай і у Васюківці теж буде. Ате сталася халепа – свиня Манюня провалилася якраз посередині тунеля…
Що було! Дід Варани!
У головах “гангстерів” швидко народжувалися часом незвичайні ідеї. Наприклад, влаштувати бій биків, стати тореадорами, щоб їх по телевізору показали. Одна біда – де взяти бика?
Довго думали-гадали! Бик був, але “то таке страшний мурмило, що його навіть сам зоотехнік Іван Свиридович боїться. Очі – наче трак” торні фари. Землю гребе ногами, як екскаватор”. Нехай з цим бугаєм
Ще був цап Жора, але він “…дуже балакучий. Весь час мекекече…” Залишилась корова Контрибуція, “але вона трохи психічна”. А що вдієш!
Взяли Ява Й Павлуша килимок і капелюшок – то був їхній тореадорський інвентар, виламали з ліщини дві шпаги й почали…
Довго хлопці стрибали біля Контрибуції, але корона мирно щипала трами треба ж було Яві вдарити її ногою по губі – враз тореадори опинилися в калабаві по саму шию. Стояли півгодини в брудній, каламутній та смердючій воді, паки Контрибуція не відійшла. Чи злякала ця пригода наших героїв? Думаю, шо ні! Бо їх чекає ще багато незвичайного й дуже веселого.
Нехай щастить!