Філософська казка Е. Т. А. Гофмана “Крихітка Цахес, на прізвиська Цинобер” була написана на початку 1818 року. Саме тоді письменник перебував на межі життя і смерті. На момент написання казки письменник уже був відомий у Німеччині як автор з незвичним поглядом на світ, який, розповідаючи про всілякі химерні речі, дуже віддалені від дійсності, в казковій алегоричній формі уміє сказати людині правду про неї та її життя.
У казці “Крихітка Цахес” автор виправдав сподівання публіки. У творі ставилися актуальні проблеми духовного життя
Гофман шикоро використовує принцип іронічного зображення життя. Текст звучить і жартівливо, й водночас серйозно, і щиросердечно, й удавано. Письменник створює пародію на прагнення людей сягнути висот, не доклавши зусиль, продемонструвати вищість над усім сущим, нав’язати природі свою
У казці “Крихітка Цахес” Гофман звертається до фантастичного образу останньої в королівстві “легальної” феї Рожабельверде, яка за сумісництвом працює директрисою місцевого притулку і, не погоджуючись з торжеством механічності в житті людей, пропонує найбезталанніший, найбридкішій, найнікчемнішій істоті, про яку забула матінка Природа, свою чарівну підтримку. Пожалівши маленького мізерного напіввиродка, напівлюдину, фея подарувала йому разом із трьома золотими волосинками магічну здатність притягувати й привласнювати вагомі здобутки інших, по-справжньому талановитих людей. Крихітка Цахес чарівним чином перетворюється на могутнього прем’єр-міністра Цинобера, перед яким шанобливо схиляються всі мешканці казкового королівства, за винятком людей творчих професій.
Чи на знак незгоди з просвітителем Пафнуфієм, чи з жалості до знедоленого, але фея йде на перекір природі. Усе, що вимагалося від Цахеса, – це відповісти на зовнішні зміни готовністю до змін внутрішніх, тобто глибоко особистим прагненням стати кращим, визнати свою недосконалість і намагатися розбудити в собі живий дух, щоб піднятися над змертвілим тілом.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)