Олена – перенесене в трагедію із грецької міфології ідеальне втілення краси. Знаходження Е. знаменує собою тріумф Фауста в його пошуках абсолютного ідеалу. Образи Е. і Париса викликані Фаустом за допомогою магії, однак ідеал, що став йому естетический, відкриває нову епоху в його існуванні.
Віра в прекрасне, що співвідноситься з античністю,-надихала й самого Гете, що вважав, що, виховавши в людях почуття краси, мистецтво збудить у них і прагнення ксвободе. Е. у Гете – уособлення вищої краси, взискуемой героєм, якому треба буде пройти через
Фаустові з’являються три щаблі розвитку образів античної фантазії. Нижчу становлять образи фантастичних істот (грифи, сфінкси, сирени). На середній перебувають образи напівбогів, напівлюдей (кентаври), фантастичних мешканців лісів (німфи).
На третьому, вищому щаблі Фауст знайомиться з філософами Фалесом і Анаксагором, що прагнуть зрозуміти походження миру Тільки в результаті цієї мандрівки Фауст виявляється підготовленим до зустрічі з Е. , що символізує вищу красу й духовність.
Третій акт другої масті зображує сполучник Фауста
Плід цього сполучника – хлопчик евфорион (в античному міфі так кликали сина Е. і Ахілла), що сполучить риси батьків: гармонійну красу й неспокійний дух.
На думку Гете, сучасним поетом, що досяг такої єдності, був Байрон. Фауст знаходить спокій, що, однак, не може бути тривалим, тому що дух античності несумісний із сучасною реальністю, евфориону не дано жити в цьому світі; смерть евфориона – передвістя, що сполучник Фауста й Е. буде зруйнований. Із загибеллю евфориона зникає й Е., а Фаустові залишається лише її одяг
(2 votes, average: 3.00 out of 5)