Ф’юдживісти (англ. fugitives – вигнанець, бурлака) – назва групи американських письменників і критиків, які об’єдна-лися при журналі “Втікач” (з 1920), прихильників патріархальних традицій, притаманних південним штатам, противників наступу цивілізації, апологетів витонченої культури (Дж.-К. Ренс, А. Тейт, Р.-Т. Уоррен, Д. Девідсон, згодом – К. Брукс, Е. Лайл, В. Еліот, С. Джонсон). їхнім осередком став Вандербільдський університетам. Кешвілл, штат Теннесі). Ф. були близькі погляди англійських філософів та поетів (Т.-Е.
Г’юм, Т.-С. Еліот,
Після того як “Втікач” припинив своє існування (1926), Ф. роз’їхалися в різні міста США. Однак вони не втрачали творчі контакти.^ видавши антологію віршів “Ф’юдживісти…” (1928), збірник критичних статей “Я обстоюю свою позицію” (1930). 1956 Ф. провели у Вандербілді 3-денну конференцію, ініційовану Американською науковою асоціацією, внаслідок чого 1959 з’явилося видання “Зустріч ф’юдживістів. Бесіди у Вандербілді”.
Далекий відгомін поглядів Ф. та “нової критики” спостерігався і в українській літературі, зокрема у теоретичних розмірковуваннях Б.-І. Антонича.