ЕТВУД, Маргарет Елінор

(нар. 1939)

ЕТВУД, Маргарет Елінор (Atwood, Margaret Eleanor – нар. 18.11.1939, Оттава) – канадська письменниця та критик.

Етвуд – одна із провідних постатей на світовій літературній арені. Її твори перекладені більш ніж двадцятьма мовами. Попри те, що героїнями Етвуд є жінки, теми її творів універсальні: втрачені можливості, нескладені стосунки, привиди минулого у сьогоденні, невідання та нерозуміння, що ускладнюють людське буття. Письменниця народилася 18 листопада 1939 р. в Оттаві. У 1961 р. отримала ступінь бакалавра у Торонтському університеті, а

наступного року – ступінь магістра в Коледжі Редкліф у Кембриджі (Масачусетс, США).

Викладала у різних університетах Канади.

Робота батька, ентомолога за фахом, змушувала сім’ю Етвуд забиватися у найвіддаленіші, най-безлюдніші райони канадської Півночі, що справило вирішальний вплив на творчість майбутньої письменниці. У ранніх поетичних збірках, першій своїй книжці “Подвійна Персефона” (“Double Persephone”, 1961), а також у збірках “Дитяча гра” (“The Circle Game”, 1966; премія генерал-губернатора, 1966) і “Звірі цієї країни” (“Animals in That Country”, 1968), Етвуд прославляє світ природи, осуджуючи натомість

надмірне захоплення матеріальним світом. Захоплено зустрінутий критикою, її перший роман, “Ласий шматочок” (“The Edible Woman”, 1969), продемонстрував уміння Е. відтворювати зовнішню сторону життя сучасної жінки.

Героїня твору (“ласий шматочок”) почувається жертвою й уособлює “середню жінку”, яку споживацьке суспільство сприймає як безлику річ.

На початку 70-х pp. XX ст. Етвуд брала активну участь у відродженні канадської літератури, будучи редактором видавництва “Анансі прес” і політичним карикатуристом у “лівому” журналі “Зіс мегезін”. Її “Щоденники Сюзанни Муді” (“The Journals of Susanna Moodie”, 1970) стали поетичною обробкою автобіографічних нарисів, зроблених у 30-х pp.

XIX ст. першими поселенцями у провінції Онтаріо, жах котрих перед дикою та ворожою глушиною переростає врешті-решт у любов, хоча й ціною великих жертв. Вірші книжки “Як поводитись під землею” (“Procedures for Underground”, 1970) також вибудувані на метафорах “замкнутості”. З похмурою в’їдливістю Етвуд сформулювала свій войовничий фемінізм у поетичній збірці “Політика з позиції сили” (“Power Politics”, 1971).

Другий роман Етвуд, “Осягнення” (1972), дав привід критиці порівняти її з Дж. Конрадом і Дж. Дій: як і в них, безжальна і таємнича природа ставить людину (в даному випадку жінку) перед моральною дилемою.

Саме тоді, на початку 70-х pp., Етвуд опублікувала новаторське дослідження “Виживання: Тематика канадської літератури” (“Survival: A Thematic Guide to Canadian Literature”, 1972) і поетичну збірку “Ви щасливі” (“You Are Happy”, 1974), з переробкою гомерівської “Одіссеї”, начебто написаної Цірцеєю, що свідчило про прагнення переглянути міфологічні сюжети й образи з феміністичних позицій.

Роман “Жінка-оракул” (“Lady Oracle”, 1976) прикметний майже в сюрреалістичній манері показаною обжерливістю та пародіюванням дешевої псевдоготичної романістики. Проблематичний статус жінки став темою оповідань, які ввійшли у збірку “Дівчата, які танцюють” (“Dancing Girls”, 1977). Неспішна розповідь роману “Життя до людини” (“Life Before Man”, 1979) вибудувана на подіях внутрішнього життя, які об’єднані ліричним підтекстом і детально змальовують місце дії книжки – Королівський музей Онтаріо.

Громадсько-політична діяльність Етвуд на посту віце-голови Канадської асоціації письменників (1980), президента англо-канадського національного ПЕН-центру (1984-1986) і члена організації “Міжнародна амністія” зумовила її участь у 80-х pp. у боротьбі з тоталітаризмом і цензурою на міжнародному рівні і визначила зміст ЇЇ поетичної книжки “Правдиві історії” (“True Stories”, 1981), відобразившись також у романі “Тілесні ушкодження” (“Bodily Harm”, 1982), дія якого відбувається під час політичних заворушень на одному із островів Карибського моря. В обох книжках наявні в’язниці та катування і звучить переконаність у тому, що за існуючі беззаконня відповідають усі люди.

Статті та рецензії Етвуд склали книжку “Вторинні слова” (“Second Words”, 1982). У другій збірці оповідань “Замок Синьої Бороди” (“Bluebird’s Castle”, 1983) художні прийоми із казкового арсеналу підкреслюють жорстокість і жіночоненависницьку сутність казкових образів. На ту саму тему (насильство “за статевою ознакою”) письменниця розмірковує у віршах у прозі, що ввійшли у збірку “Вбивство у темряві” (“Murder in the Dark”, 1984).

У 1985 p. вийшов друком найвідоміший твір Етвуд “Розповідь служниці” (“The Handmaid’s Tale”). Відгуки преси були одностайно захопливими. Як і романи “Цей дивний новий світ” О. Хакслі та “1984” Дж. Орвелла, книжка стала класикою сучасної літератури. Вагаючись означити її жанр, книжку трактували як “фентезі” на тему майбутнього, казку-попередження, феміністичний трактат.

У романі письменниця змальовує жахливу патріархальну теократію, яку створили чоловіки при допомозі жінок і яка неволить тих та інших. “Розповідь служниці” принесла Етвуд другу премію генерал-губернатора (1986) і була вдало екранізована у 1990 p. Етвуд належать також романи “Котяче око” (“Cat’s Eye”, 1988), “Наречена-злодійка” (“The Robber Bride”, 1993) та ін. У 2000 р. вона отримала престижну премію “Букер” за роман “Сліпий убивця”(“Wmd Assassin”) – сімейну сагу, в яку вмонтований науково-фантастичний роман.

Після “Вибраних віршів”(“Selected Poems”, 1976) і нової поетичної збірки “Повня” (“Inter-lunar”, 1984) вийшли друком “Вибрані вірші II” (1986), “Вибрані вірші. 1966-1984″(1990) і “Вірші Маргарет Етвуд. 1965-1975” (“Margaret Atwood Poems. 1965-1975”; 1991). “Ранок у згорілім домі” (“Morning in the Burned House”, 1995), перша поетична збірка 1985-1995 pp., засвідчила про нові джерела натхнення Е.-поетеси.

Вона написала також дві книжки оповідань “Поради туристові у глушині” (“Wilderness Tips”, 1991) і “Гарні кості” (“Good Bones”, 1992), а також декілька дитячих книжок і телеп’єс.

Етвуд – талановитий фотограф і художник-аквареліст. її малюнки слугують своєрідними ілюстраціями до її літературних творів, часто вона сама розробляє обкладинки своїх книг.

В. Назарець