Епіграф, або Мотто (грецьк. epigraphe – заголовок, напис) – напис, що розташовується автором перед текстом твору або його частиною; як правило, Е. – це цитата з відомого тексту, вислів з афористичним змістом, приказка тощо. У емблематичній поезії функцію Е. виконували “девізи” (“мотто”) – один із трьох (поряд із зображенням і підписом – епіграматичним віршем) компонентів цього жанру. Велике поширення здобув.
Е. у поезії романтиків першої половини XIX ст. В українській літературі до Е. часто вдавалися Т. Шевченко, П. Куліш, І. Франко, М. Рильський. Для Т. Шевченка джерелом Е. часто були книги Святого Письма. Книга В. Базилевського “Вертеп” (К.,1982) містить низку поезій з Е. із творів Т. Шевченка, М. Філянського, В. Ходасевича, К. Бальмонта, В. Хлебнікова, Анни Ахматової, М. Рильського, М. Рубцова, В. Свідзинського, радіобіолога Д. Гродзинського та ін.
Добір Е. характеризує стиль мислення автора твору, його манеру означувати асоціативні зв’язки твору з літературною традицією і сучасністю.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)