Робота над “Енеїдою” з перервами тривала понад ЗО років. Котляревський почав працювати над поемою приблизно 1795 року. Перші розділи поеми набули такої популярності, що ходили у рукописних списках. Один із цих списків під назвою “Малороссийская “Энеида” в трех частях ” 1798 року без погодження з автором у Петербурзі видав конотопський дворянин М. Парпура.
Повторне видання вийшло у Петербурзі 1808 року, а третє, яке вже підготував сам письменник, доповнивши четвертою частиною, побачило світ у 1809 році під назвою “Вергилиева
Відповідно до травестійних традицій (” травестія ” з французької перекладається як “переодягання”), герої поеми римського автора мають український національний колорит XVIII століття. Для змалювання буденного Котляревський використовує високий стиль і навмисне вульгаризує
Лаллі(1633),французаП. Скаррона(1648-1652), німця Й. Міхеліса (1771), австрійця А. Влюмауера (1784), бурлескно-травестійна поема “Вергілієва “Енеїда”, вивернута навиворіт”, написана російською мовою, яку почав М. Осипов (1791-1796), а закінчив О. Котельницький (1802-1808). До того ж були у світовій літературі й травестійні твори на інші античні поеми, а у фольклорі існували переробки церковних творів.
Напевне, І. Котляревський, який був високоосвіченою людиною та книголюбом, знав багато таких переробок. Певну роль у зацікавленні І. Котляревського бурлеском могли відіграти і російські журнали 70-90-х років XVIII століття, у яких часто згадувались імена античних героїв і богів’ у сатиричному й іронічному плані для зображення цариці Катерини II. Також у прогресивних журналах того часу дедалі частіше почали з’являтися твори про життя простих людей, кріпаків, солдатів, порушувались питання про національну самобутністфга проголошувались просвітницькі ідеї.
Бурлескно-травестійна традиція була дуже цоширена в українській літературі другої половини XVIII століття, зокрема у фольклорі, поетичній літературі та інтермедіях. Велику роль у поширенні бурлескно-травестійних творів відігравали мандрівні дяки, які сміливо переробляли церковні твори про Христа та Марію, великодні та різдвяні вірші. Гротеск, бурлеск та іронія також широко використовувались на сторінках журналу І. Крилова “Почта духов” (1789) для зображення поміщиків, що нищили кріпацьке добро, чинили розправу над селянами, а потім читали сентиментальні французькі романи (“Похвальная речь в пам’ять моєму дедушке”). І. Котляревському були відомі твори російських письменників-просвітителів М. Ніколаева, В. Капніста та П. Плавильщикова, а сатиричну комедію І. Крилова “Трумф” він навіть переписав з рукопису.
Усе це, ймовірно” могло дати поштовх І. Котляревському для написання “Енеїди”.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)