Поема “Енеїда” І. П. Котляревського – унікальний твір української літератури за своїм жанром, темою, художніми особливостями. Де ще зустрінеш такий густонаселений твір у нашій Літературі?
Головним героєм поеми став звичайний собі “парубок моторний” Еней. Якщо Вергілій у своїй поемі “Енеїда” з допомогою цього образу хотів підкреслити благородне, “божественне” походження римського народу (як відомо, Еней – внук Зевса, син богині Венери), то Котляревський розповів про нього як про українського козака.
Еней
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на все зле проворний.
Завзятіший од всіх бурлак.
Кошовий Еней – троянець відважний, хоробрий ватажок, умілий організатор і керівник. Він хоч, на перший погляд, і мало чим відрізняється від своїх друзів-гультіпак, та все-таки у вирішальну хвилину саме йому доводиться приймати рішення. Згадаймо шторм на морі, коли Еней здогадується “всунути в руку Нептуну” півкопи грошей.
Результат бою з рутульцями теж залежав від двобою Енея з Турном. До того ж хоч і здається Еней іграшкою в руках богів. він сам по своїй волі спілкується з богами, спускається
По-різному змальовує Котляревський свого героя. З гумором, з ущипливою усмішкою, але завжди з любов’ю. Так, він розумний, здатний на дипломатичні стосунки з Ацестом, Евандром, відчайдушний, сміливий вояка, вірний троянському побратимству.
Але письменник ніколи не ідеалізує його.
Це насамперед завзятий козак – запорожець, який “садить гайдука”, любить багато випити й добре погуляти. Портретний образ Енея зустрічається в тексті не раз, та не завжди він змальований світлими фарбами. З похмілля у нього “Опухли очі, як в сови, І весь обдувся, як барило”.
Звичайно, такого зображення вимагала травестійно-бурлескна тональність поеми, але це змалювання героя не викликає читацького осуду. Нам симпатичний цей герой, бо він з роду козацького. Це пройдисвіти, босяки, гультіпаки, але водночас лицарі, герої, неймовірно витривалі й надійні люди.
Як частину цілого подає нам образ Енея великий майстер слова. Козак – це завжди частина великого козацького братства, а чи є що святіше за братство для козака?
Як і на початку поеми, в кінці Еней такий самий життєрадісний ватажок-гульвіса, здатний до залицянь і горілки, легковажний, та, коли треба, – розсудливий, строгий і хитрувато-дотепний. Яскравий, живописний і такий земний, веселої української вдачі цей літературний герой.