Недавно ми всім класом відвідали Історичний музей. Це двоповерховий будинок стародавньої будови, перебуває в центрі міста. Біля його входу коштують танк і гармата – як бойові символи військової доблесті наших дідів-прадідів, що захищали нашу землю від фашистських загарбників.
Зрозуміло, що танк і гармата були на полях боїв, але давно перетворилися впамятники.
Оглянувши ці символи, ми входимо в музей з настроєм особливої врочистості. Його зали присвячені історії міста із часів його установи. А було це понад триста років тому. Тут представлена
Мою увагу залучив стенд із бойовими нагородами, які вручалися воїнам Радянської армії, які відзначилися в боях сврагом.
ЧиДумав я, що один з таких орденів я буду незабаром тримати в руках у себе будинку?
А відбулося от що. Мій прадід Іван Іванович, що не дожив дотепер, був нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня. Але нагорода десь втратилася й не знайшла офіцера. Недавно зателефонували з військкомату, і мого дідуся попросили прийти. Коли дідусь вернувся, він розповів, що його батько, а мій прадід
Тільки зараз установлено, що орден йому так і не був вручений. Тепер його одержить сім’я. У дідуся перевірили документи й переконалися, що саме він має право прийняти як реліквію нагороду Івана Івановича. Сказали чекати. І от якось увечері до нас додому прийшов офіцер з військкомату й урочисто, у присутності всіх членів сім’ї, передав дідусеві на збереження орден мого прадіда і його орденську книжку
(2 votes, average: 3.00 out of 5)