До середини 50-х років XІX століття в Росії назріває економічна, політична, ідеологічна криза, що переростає в першу революційну ситуацію 1859-1861 років. Новий час вимагає нових героїв: вони повинні не тільки не приймати навколишню дійсність і пасивно протистояти їй, як “зайві люди”, але активно втручатися в життя, бажати неї переулаштувати й бути здатними на діяльне добро. Образи “нових людей” стали, може бути, самим цікавим явищем у російській літературі 50 – 60-х років XІX століття. Н. Г. Чернишевський (“Що робити? “), Н. Г. Пом’яловський
На перший погляд “Батьки й діти” і “Обломів” зовсім несхожі.
Тургенєв розповідає про останній місяць життя студента-нігіліста Базарова, що вмер через безглуздий випадок у самому розквіті щиросердечних і творчих сил Гончарів описує повільне
Дворяни Кірсанови й Обломів представляють Росію що йде, котра живе старими “принципами” і за рахунок багатств, накопичених попередніми поколіннями.
Умираючої поміщицької Росії протипоставлені нові, енергійні й рішучі герої – студент Базарів і процвітаючий підприємець Штольц. Обоє героя належать до дворянського стану чисто формально, а тому не знівечені такою суспільною хворобою, як обломовщина Тургенєв і Гончарів підійшли до зображення “нових людей” дуже обережно. Обоє героя практично не показані в дії: письменники “не поставили їхній віч-на-віч зі справою” (Добролюбов), як Чернишевський у романі “Що робити?”, з народом, із серйозними супротивниками й однодумцями.
В “Батьках і дітях” Тургенєв тільки злегка натякає на суспільну діяльність Базарова: Ситників розповідає про якісь збори в Петербурзі, де він познайомився з Базаровим; сам студент-медик, викладаючи свої політичні й філософські погляди, увесь час говорить “ми”: “Ми діємо в силу того, що ми визнаємо корисним, – промовив Базарів.
– У теперішній час корисніше всього заперечення – ми заперечуємо” (X). И о діяльності Штольца можна тільки догадуватися. Тому до його діловитості Добролюбов у статті “Що таке обломовщина? ” віднесла досить скептично: “Штольц – людина діяльний, усе про щось клопоче, бігає, здобуває, говорить, що жити – значить трудитися, та ін.
Але що він робить і як він ухитряется робити що-небудь чимале там, де інші нічого не можуть зробити, – це для нас залишається таємницею”. Тургенєв і Гончарів зосередили свою увагу на ідеологічних, моральних і загальфілософських принципах “нових людей”, на їхніх культурних інтересах. Розходження між героями пояснюється насамперед тим, що Тургенєв зробив Базарова головним героєм – опису його життєвих принципів відведене головне місце у романі, а Гончарів найдетальнішим образом розповідає про Обломове, Штольц же покликаний оттенить бездіяльність і безпорадність головного героя. Звідси треба, що світогляд Базарова зображується більш повно, ніж погляди Штольца.
Суспільна програма Базарова, що розкривається в ідеологічних суперечках з Павлом Петровичем, у бесідах з Аркадієм, створюється із заперечення традиційної дворянської культури: “Спершу потрібно місце розчистити” (X), – холоднокровно говорить герой.
Він спокійно й упевнено роздає оцінки всім і вся: аристократи – “дрянь”, ліберали-викривачі – “нікуди не годяться”, скасування кріпосного права “зверху” нічого не дасть, “російський мужик бога слопает” (X). Судження молодого нігіліста є не просто дзвінкими фразами, але продуманими висновками, проти яких Павло Петрович і інші ідеологічні супротивники нічого не можуть заперечити. Штольц настроєний не так критично.
Він не заявляє, що треба захищати народні інтереси, відкрито не засуджує кріпосне право й самодержавство Здійснення його соціальних ідей не зв’язано ні з яким суспільним рухом.
Навіть Обломів у розмові зі Штольцем (2, ІV) критикує порожнє й корисливе світське суспільство (лаяти суспільство – це данина моді, що пішла від “зайвих людей”), а Штольц ніяк не реагує на цю критику. Можливо, він переконаний, що всякі політичні суперечки – порожнє времяпрепровождение, треба займатися справою. Штольц, звичайно, прав: критикувати легко, зробити що-небудь розумне значно сутужніше, а в Штольца й власні справи в порядку, і чужі (обломовские) він улаштовує сумлінно, як свої. Базарів – матеріаліст (правда, вульгарний), і Тургенєв протиставляє його дворянам-ідеалістам Базарів взагалі відмовляється вірити: “И чому я буду вірити?
Мені скажуть справу.
Я погоджуся – от і всі” (VІ). Однак у нігіліста Базарова є тверді переконання й принципи, але інші, чим в “батьків”. Штольц також матеріаліст (стихійний).
У нього, зауважує Гончарів, самостійно зложився “простій, тобто прямій, теперішній погляд на життя” (2, ІІ); він “ворог усякої мрії, усього загадкового й таємничого” (там же).
Під мрією Штольц розуміє не тільки рожеву романтику, але й усякий ідеалізм – релігійний і філософський: “Те, що не піддається аналізу досвіду, практичної істини, було в його очах оптичний обман” (там же). Чудово, що погляди Базарова й Штольца збігаються, коли вони прагнуть матеріалістично пояснити почуття людини. Для Базарова любов – фізичний процес, а романтичне переживання є наслідком “анатомії ока” (VІІ).
Штольц пояснює Ользі любов так: “Коли заграють всі сили у вашім організмі, тоді заграє й життя навколо вас, заграє музика нерв, почуєте шум сфер, будете прислухатися до росту трави” (2, ІX).
Таким чином, “нові люди” не заперечують романтичних переживань, але дають їм естественнонаучное пояснення. У запалі заперечення Базарів замахується на природу, мистецтво, любов, які боготворила й звеличувала дворянська культура. Але нігіліст не замислюється, що заперечує не дворянські, а загальнолюдські цінності.
Природа для нього “не храм, а майстерня” (ІX). Мистецтво як служіння красі він не визнає, тому, не розмінюючись на дріб’язку, зі зневагою озивається про самих чудові в історії європейської культури артистах – Рафаелеві й Пушкіні (X, XXІ). Він, видимо, думає, що якщо вже заперечувати, то творчість самих великих.
У романтичну любов Базарів не вірить.
У відносинах із сьогоденням і друзями-однодумцями він не показаний, а його презирство до незначним і порожнім подпевалам нігілізму Кук-Шиною й Ситникову цілком зрозуміло й, як треба з роману, виправдано. Отже, у світогляді Базарова проявляється однобічність: він прикладає до різноманітного життя занадто вузьку мірку фізіологічної причинності й реальної, зрозумілої користі Штольц намальований Гончаровим не тільки діловим, але й культурною людиною, що любить музику, захоплюється співом Ольги, розбирається в мистецтві й досить начитаний у літературі. У житті він ні від чого не хоче відмовлятися: ні від краси, ні від милування природою, ні від дружби, ні від любові.
Штольц стає для Обломова вірн і безкорисливим іншому, що рятує головного героя від руйнування, виховує його сина. Ще він має намір розворушити Обломова, і критики часто дорікають Штольца, що він не довів свого наміру до кінця. Однак ці докори несправедливі: Обломова, як показав Гончарів, нічим не можливо розворушити.
Отже, “нові люди” – це знак часу, що висунуло на суспільну арену “тип людей реальних, з міцними нервами й здоровою уявою” (Добролюбов “Літературні дріб’язки минулого року” 1959).
У деяких рисах Базарів і Штольц дуже схожі: обоє – люди справи, матеріалісти. Їхня подібність пояснюється тим, що Тургенєв і Гончарів – спостережливі й чуйні художники – змогли вловити нове в суспільному настрої передреформної епохи. Розходження Базарова й Штольца пояснюються більше складними причинами. З одного боку, Гончарів підкреслює, що в Штольце відбилася норма життя: герой постійно шукає спосіб з’єднати в житті ділову активність і високі духовні принципи.
Базарів, як його зображує Тургенєв, – максималіст: базаровское заперечення не знає границь, з такого заперечення нічого не народиться, крім анархізму, сваволі, безкарності.
Зате, з іншого боку, Базарів готується самовіддано присвятити себе суспільній боротьбі, а Штольц, незважаючи на піднесені прагнення й багате духовне життя, займається пристроєм тільки особистого благополуччя. Цей докір на адресу Штольца висловлюють багато критиків Але адже суспільне служіння може бути різне: це не тільки політика, до чого прагнув Базарів, але й створенням нормальних умов життя для людей, чим займається Штольц (будівництво доріг, шкіл для селян, пристрій ярмарків). Здається, досвід вітчизняної історії доводить, що успішний розвиток країни вимагає з’єднання політики з різнобічною облаштованістю життя народу.
Базарів і Штольц – позитивні герої.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)