Базарів риси Особистості. Роман И. С. Тургенєва відбив боротьбу двох соціально-політичних таборів, що зложилися в Росії до 60-м років XIX століття. И. С. Тургенєв відбив у романі типовий конфлікт епохи й поставив ряд актуальних проблем, зокрема, питання про характер і роль “нової людини”, діяча в період революційної ситуації в Європі 60-х років. Виразником ідей революційної демократії став Євгеній Базарів, герой, що протипоставлений у романі ліберальному дворянству
Образ Базарова займає центральне місце в композиції роману. З 28 глав лише
Саме такий Базарів у зображенні автора. Сюжет роману будується на зіткненні
У зіткненні з “барчуками проклятими” його вигляд розкривається повністю. У романі широко використовується прийом контрасту: Базарів протипоставлений Павлу Петровичу, аристократизм одному демократизму іншого. Послідовність, переконаність, воля й цілеспрямованість Базарова контрастують із роздвоєністю Аркадія, з його випадковими переконаннями, м’якотілістю й відсутністю усвідомленої мети.
Саме в зіткненні з різними персонажами, протипоставленими йому, розкриваються чудові риси Базарова: у суперечках з Павлом Петровичем зрілість розуму, глибина суджень і непримиренна ненависть до барству й рабства; у взаєминах з Аркадієм здатність залучати на свою сторону молодь, бути вчителем, вихователем, чесність і непримиренність у дружбі; у відношенні з Одинцовій уміння глибоко й по-справжньому любити, цілісність натури, сила волі й почуття власного достоїнства. Головне місце в композиції роману займають сцени споровши
Герої Тургенєва розкривають свій світогляд у прямих висловленнях, у зіткненнях зі своїми ідейними супротивниками. Базарів натура незалежна, що не відмінюється ні перед якими авторитетами, а подвергающая все суду думки. Типовий для шестидесятників і інтерес Базарова до природничих наук, хоча ні кар’єру вченого, ні кар’єру лікаря не стали б його долею
Тургенєв проводить свого героя через ряд випробувань (а це взагалі типово для романів Тургенєва). Він випробовує Базарова спочатку любов’ю, потім і смертю. Тургенєв як би з боку спостерігає за тим, як поводиться його герой у цих ситуаціях. І якщо любов до Одинцової, жінці розумної, гордої, сильної, під стать самому Базарову, перемагає принципи нігілізму (адже Базарів називав любов “нісенітницею”, презирливо ставився до ідеальних, романтичних почуттів, визнавав любов тільки фізіологічну: “Подобається тобі жінка, так візьми її!” Сам же, закохавшись, раптом відчув романтика в самому собі), те в передсмертній сцені Базарів вірний своїм ідеалам до кінця, він не зломлений, гордо дивиться смерті вглаза.
Багато критиків уважають цю сцену найдужчої, живий і зворушливої. Тому що саме тут розкривається це “грішне, що бунтує серце” до кінця. Смерть Базарова по-своєму оправданна.
Як у любові не можна було доводити Базарова до “тиші блаженства”, так і в його передбачуваній справі він повинен був Алл С о ч. Р У залишитися на рівні ще не реалізованих, виношуваних і тому безмежних прагнень. Базарів повинен був умерти, щоб залишитися Базаровым. Скільки б не було критичних статей із приводу героя “Батьків і дітей”, і як би не трактувався образ Базарова, найкраще сказав про своєму “самому улюбленому дітищі” сам автор: “Я хотів зробити з нього особа трагічне…
Мені мріялася фігура похмура, дика, більша, що наполовину виросла із грунту, сильна, злісна, чесна й все-таки приречена на погибель, тому що вона все-таки коштує ще напередодні майбутнього”.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)