Липневий ранок було безвітряним і обіцяло жаркий день. Тополі, які ростуть у нашім дворі, дають багату тінь, але й вона не рятувала. Повітря було пекучий, і легкий вітерець, що іноді налітав, не справлявся з липневою духотою. Навіть горобці сиділи, відстовбурчившись, начебто дрімали. Із сусіднього під’їзду ліниво вийшов кіт, потягнувся, оглядівся.
Як звичайно, виходячи, цей бешкетник бігає по дворі, лякає малечу, наскакує на голубів, але зараз він не виявив ні найменшої уваги до горобців, які сиділи неподалік. Він заліз під крамницю, де ввечері
Далеко від будинку йти не хотілося, але кликали справи, і я вийшов на проспект. Із заздрістю я дивився на вікна, під якими біліли ящики кондиціонерів. Один з них працював просто в мене над головою. Він підтримував прохолодь в офісі шановної комерційної установи. Працював кондиціонер сумлінно.
Про людину звичайно говорять: піт градом котиться. І справді, з тонкої пластикової трубки кондиціонера на тротуар капала вода. Це танули шматочки льоду. На асфальті утворилася невелика калюжа, що залучила до себе голубів. Вони топтали лапками воду, радісно воркотали, крутили головами
Я зупинився подивитися на смішну картину. Зібралося ще трохи роззяв. Здавалося, вони й думати забули про пекучий день, що наближався
– Це ж треба! Теперішній душ для голубів! – сказав хтось із чоловіків
Після цих слів люди, посміхаючись, почали розходитися по своїх справах. Пішов своєю дорогою і я. Настрій покращився. Здавалося, що це не голуби, а я одержав насолоду від вуличного купання
(1 votes, average: 5.00 out of 5)