СВОЄРІДНІСТЬ РОМАНТИЗМУ М. ГОРЬКОГО В ОПОВІДАННЯХ “МАКАР ЧУДРА” И “БАБА ИЗЕРГИЛЬ” Тільки красуні можуть добре співати,- красуні, які люблять жити. М. Горький М. Горький увійшов у російську літературу стрімко і яскраво. Його ранні оповідання “Макар Чудра” і “Баба Изер-Гиль” є прекрасними зразками романтизму “нового етапу”.
Автор добре знає традиції російської класичної літератури, добутку А. С. Пушкіна й М. Ю. Лермонтова, але, живучи в іншу епоху, Горький створює свій особливий пафос на традиційному матеріалі. Романтичні
Самі оповідачі, здається, не претендують на винятковість. Вони скоріше відводять собі роль мудрих споглядальників життя, але автобіографічний герой, що слухає їхньої легенди, дає оцінку самим оповідачам і їхнім фантастичним героям. Макар Чудра – скептик, що розчарувався в людях.
Багато поживши й побачивши, він цінує лише волю. Це єдиний критерій, яким
Навіть не є абсолютною цінністю для Чудры, якщо загублено волю. Радда й Лойко Зобар – герої легенди, розказаної Чуд-Рій, теж ставлять волю вище життя й любові. Жертвуючи життям і щастям, герої не знають, навіщо їм потрібна воля.
Воля як даність, а як нею розпорядитися, герої не замислюються. Ларра з оповідання “Баба Изергиль” в остаточному підсумку тяготиться безцінним дарунком – волею й безсмертям
Автор затверджує, що індивідуалізм і самітність не можуть принести щастя. Ларра сприймає свою волю від людських законів як покарання, тому що йому не з ким розділити безмежну волю. Поступово автор підводить читачів до думки, що самітність обтяжує людину, стає його хрестом, від якого немає порятунку.
Гіркий розвінчує романтичного індивідуаліста. Його себелюбність і непомірна тяга до особистої волі приводять Ларру до відторгнення від суспільства людей
Автор дає й позитивний приклад романтичного героя, беззавітно відданого людям. Данко в ім’я любові до народу жертвує своїм життям. “Що зроблю я для людей!? – сильніше грому крикнув Данко.
И раптом він розірвав руками собі груди й вирвали з її своє серце й високо підняв його над головою”. “Воно палало так яскраво, як сонце, і яскравіше сонця, і весь ліс замовчав, освітлений цим смолоскипом великої любові до людей, а тьма розлетілася від світла його й там, глибоко в лісі, що тремтить, упала в гнилий зев болота. Люди ж, здивовані, стали як камені”. Традиційно романтичний герой гине при зіткненні із суспільством і дійсністю. Данко віддає своє життя в ім’я щастя людей, не маючи потребу в їхній подяці й пам’яті
Це доля вибраних, вони горді й безкорисливі. Людська пам’ять не може окупити їхня загибель, і лише Легенда оспівує ім’я Данко, подібно билинному героєві. Изергиль, що розповіла цю легенду, сама поринає в романтичність.
Вона впевнена, що залишила слід у людських серцях. Але автобіографічний герой розвінчує і її, показуючи безглуздість існування, егоїзм і себелюбність героїні
Зостарившись і згадуючи про колишній, вона не пожвавлюється, очі її тьмяні й безжиттєві. Таким чином, Горький не тільки малює різні типи романтичних героїв, але й оцінює їхні вчинки, розвінчує ореол загадковості й привабливості – у цьому особливість і новаторство його романтичної спадщини. Ранні оповідання Олексія Максимовича з’явилися яскравою сторінкою в його Творчості й у класичній російській літературі в цілому. Краса й свіжість авторського мовлення заворожує, змушує задуматися про зміст буття А фраза Изергиль “У житті, чи знаєш ти, завжди є місце подвигам” стала на довгі роки абсолютної істиною
(1 votes, average: 5.00 out of 5)