ДОВГАЛЕВСЬКИЙ МИТРОФАН (світське ім’я Михайло, рр. нар. і см. невід.) – культурно-освітній діяч, письменник, одна з найвизначніших постатей літератури українського бароко.
Навчався, очевидно, в Київській академії, з 1735 р. викладав у ній синтаксиму, в 1736- 1737 рр. – поетику. Залишив після себе знаменитий курс поетики “Сад поетичний”, що вважається класичним зразком барокової поетики, де риси стилю бароко викладені найбільш досконало. Водночас це остання поетика, що культивувала цей стиль у Київській академії.
Серед поетичних
Друга драма “Властотворній образ
Вона складається з одного акту й п’яти сцен із п’ятьма кантами при них. До обох драм додано по п’ять інтермедій, писаних розмовною українською мовою. Дослідники висловлюють сумнів, чи був автором їх сам М. Довгалевський, чи хтось із його учнів, але цікавим є спостереження М. Петрова про зв’язок між інтермедіями і драмою, де в різних аспектах, високому й низькому, визначаються однакові проблеми. Водночас інтермедії до драм М. Довгалевського становлять собою вищий щабель у розвитку української драматургії, що ніби передують виникненню власне української комедії.
Драми М. Довгалевського та інтермедії до них певною мірою вплинули на подальшу українську літературу, зокрема відгомони їх бачимо в “Енеїді” І. Котляревського. Подальша доля М. Довгалевського невідома, очевидно, він жив у Михайлівському монастирі в Києві, де й помер.
Літ.: Петров II. Мистерии и комедии учителя пиитики в Киевской академии иеромонаха Митрофана Довгалевского //Тр. Киев. дух. акад. 1865. № 2; Петров Н. Очерки из истории украинской литературы XVII – XVIII вв.
К., 1911.
М. Шевчук
(2 votes, average: 5.00 out of 5)