Вертепна Драма побутувала в різних формах. Поряд із “живим вертепом”, де всі ролі виконували перевдягнені люди, існував “ляльковий вертеп”, в якому ролі персонажів “виконували” ляльки, у народному середовищі Вертеп мав назву “шопка”. Шопкою називали виготовлену малу сцену із замкнутим простором у формі хатинки (вона часто ділилась на менші яруси, що давало змогу одночасно відтворювати дію, яка відбувалась у різних місцях). Цей простір міг ділитись на небо, землю та підземелля, або на Бет леєм, де народився Ісус, та палац
Як зазначає І. Франко, “донедавна ще держалася в науці думка, що лялькова драма була наслідуванням, копією, найчастіше пародією дійсної драми з живими акторами. Зібрані і розсліджені в новіших часах факти показали повну незалежність лялькового театру від живого і далеко більшу давність лялькового”109. Нерідко сцени вертепної драми супроводжувались колядками або церковно-християнськими піснями.
Значна частина з них (зокрема з мотивами
Отже, розглядати календарно-обрядову творчість зимового циклу потрібно лише у нерозривній єдності слова та дії з урахуванням її міфологічної основи, символічно-магічного значення та пізніших нашарувань, які увійшли в усі жанри усної народної Творчості.