Дослідження історичних пісень починається лише у 19 ст. Перші публікації текстів зустрічаємо у збірнику М. Новикова “Полное новое собрание Российских песен. Четыре части” (1780-1781). Серед надрукованих там українських пісень є кілька історичних. Перший український фольклорний збірник “Опыт собрания старинных ма лороссийских песней” М. Цертелєва вийшов у 1819 р. Поряд з думами там поміщені “Пісня про Палія і Мазепу”, “Пісня про від´їзд козака до війська”.
Більша добірка історичних пісень подана у збірнику М. Максимовича
Помітною в українській фольклористиці є уже згадувана стаття М. Гоголя “Про малоросійські пісні”, де вперше вжито і осмислено термін “історична пісня”.
Тексти народних пісень досить широко представлені у збірниках І. Срезневського “Запорожская старина”
Перше найповніше, упорядковане за історико-хронологічним принципом з коментарями видання історичних пісень здійснили В. Антонович і М. Драгоманов – “Исторические песни малорусского народа” (Т. 1,2. – К., 1874-1875). Однак і тут ще не було розмежовано жанр думи, історичної пісні та соціально-побутової пісні. Продовженням цієї праці були видання, здійснені М. Драгомановим у Женеві (Швейцарія), де він перебував у еміграції, збірки пісень “Нові українські пісні про громадські справи” (1864-1880) та “Політичні пісні українського народу 18-19 ст.” (1883-1885).
Дослідниками історичних пісень були також О. Потебня, П. Житецький, Ф. Колесса, В. Гнатюк. У 1913 р. вийшла праця І. Франка “Студії над українськими народними піснями”. Серед сучасних дослідників – М. Рильський “Героїчний епос українського народу” (1955), В. Березовський “Історичні пісні” (1970) та ін.