У Санлиси під Парижем є монастир святого Вікентія. Біля нього статуя довговолосої Ганни Ярославівни – королеви Франції. Понад вісімсот років тому вона приїхала сюди, щоб стати дружиною овдовілого короля Генріха I. У неї довго не народжувалися діти, і Ганна Ярославівна, як велося за обітницею, побудувала цей монастир. І полюбив її Рауль Валуа. Вона відповіла йому взаємністю.
Вони створили свій мир і населили його собою. Вони жили в безтурботній ідилії любові. Осягли, що були б дуже нещасними, якби один одного не знайшли у своїх довгих самотніх
Тато звернувся до Ганни з делікатною епістолою. За обтічними світськими вираженнями – владне веління: негайно розірвати відносини з Валуа, не плямувати високого імені королеви французької, тому що їй не личить легковажність. Що дозволено простим смертним – не дозволене королевам.
Тато вірив, що вона скориться його волі. Ганна проігнорувала волю тата. Генріх раптово вмер, і королем став її малолітній син. Ганна – регентша при ньому.
Вони жили за Парижем, у Санлиском замку. Відтіля Валуа викрав Ганну. Валуа офіційно розвівся й женився
Ще й пообіцяв оголосити Валуа анафему, якщо не підкориться його категоричному наказу. Тато міг всі й не міг нічого, коли зіштовхувався з такими людьми, як Ганна й Валуа. Гордий Валуа залишився з Ганною.
Вона ж відмовилася від регентства. Слухи, погрози й світський осуд накочувалися хвилями й розбивалися об високі забори замка Валуа, де притулилося їхнє щастя, де в дзвінком Аннином сміху й у ніжних словах летіли швидкі дні
П’ятнадцять років – як мить. А потім прийшов той день, коли згасла радість у її очах, і коли вмер її сміх. Занедужав на полюванні Валуа й умер.
Ганна не знала, як жити без нього. Їй залишалися пекуча скорбота, пустеля самітності й держава. Вона оселилася при королівському дворі й підписувала всі важливі державні папери. Вона виводила на них кирилицею: “мати короля”.
Останній підпис – уже перед смертю: “Ганна Корольова”.
Самотня Ганна в чужій землі. На її могилі герб: лілії й розкритих воріт міцності. Не чи пам’ять про славні Золоті ворота в Києві, за яких вона особливо тужила?
Дочка знаменитого Києва, як жила вона тут, на чужині? Що зробило її сильної й вольовий? Здобувається це в житті або дарується людині вже при народженні?
Чому одні стають жертвами обставин, а інші самі створюють для себе сприятливі умови, перемагаючи всі, часом навіть і долю?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)