У лісі живуть не лише добре знайомі нам звірі, птахи і комахи. Виявляється, ліс наповнений іншими дрібними мешканцями. На деяких людина не звертає увагу, а деякі з них невидимі для людського ока.
Казка про одну з дрібних мешканок лісу справила на мене незабутнє враження. Відтоді ліс для мене виглядає зовсім по-іншому. Коли буваю на прогулянці в лісі, намагаюся пильніше придивлятися до моху, шпарин на корі дерев, до сухого коріння. А раптом і переді мною постане видимою добра і весела Хуха-Моховинка. Адже іноді так хочеться дива і нових відкриттів!
Моя
Хуха-Моховинка – одна із добрих мешканців лісу. З виду вона маленька, як мізинчик, але безмежно добра і лагідна. Вона сама зробила собі хатинку біля підніжжя старої сосни.
Хуха-Моховинка любила життя, раділа сонечку, насолоджувалася товариством своїх братів і сестер.
Злий чоловік, який хотів зрубати стару сосну, зруйнував помешкання Хухи-Моховинки. Розпочалися її мандри, сповнені небезпеки. Вона зимувала біля кіз у хліві,
Вона завжди залишалася щирою і доброю, завжди поспішала на допомогу. Хуха врятувала від смерті свого кривдника, який спочатку зруйнував її хатинку, а потім пошкодив сокирою ніжку. Розчулений чоловік запитав Хуху, чим він може віддячити їй за порятунок. На це Хуха-Моховинка просто відповіла: “Хухи не потребують подяки.
Вони роблять добро з повинності. Але ж на пам’ятку цього дня я просила б тебе ось про що. Не забудь, що ти обіцяв, коли вже замерзав у заметі.
А по-друге: розкажи людям, що з тобою трапилось”.
Своїми добрими вчинками Хуха-Моховинка довела, що великим і щедрим може бути серденько навіть у маленької і на вигляд безпомічної істоти.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)