Саме спілкування з природою, навіть просто її сприймання, дарує нам радість. Чому? Мабуть, тому, що природа – це невичерпне джерело краси, яка не може залишити байдужою навіть найчерствішу людину.
Краплини ранкової роси можуть сяяти, прекрасніше, ніж коштовне каміння. Тендітна травинка, що вперто пробивається крізь сірий асфальт, безодня нічного зоряного неба, ласкаве чи сердите море, громаддя гір, ширяння орла або політ бджоли, нічні співи солов’я або вигин лебединої шиї – все це несе в собі невичерпний заряд краси.
Чарівний світ
Згадується маленьке лебедятко – Михайлик, над дитинством
Годі, напевне, й перелічити всі прозові й поетичні шедеври українського письменства, у яких звучить натхненний гімн Природі! Але головне, що вони не перестають нас хвилювати, бо написані щиро, з любов’ю.