Д. і X. були – цілком у дусі нової комедії – кинуті на околицях Митилены на Лесбосі родителями з пам’ятними знаками, і юнак був вигодуваний козою, а дівчина – вівцею; вони були підібрані пастухами, які замінили їм батьків (Ламон і Миртала Д., а Дриас і Нала – X.). Юнак і дівчина, з дитинства знайомі, починають відчувати потяг друг до друга, пов’язане із хворобливо-гірким томлінням, не назвати, не зрозуміти яке вони не можуть: для Д. початком цих мучень став поцілунок X., для останньої – вид Д., що купається в ріці. Почуття молодих коханих
Старий
Д. був упізнаний хазяями Дионисофаном і Клеаристой як син і виявився спадкоємцем прекрасного маєтку; на бенкеті на честь цієї події Мегакл, один з перших багатіїв Мити-Льони, довідається в такий же спосіб X., оказавшуюся його дочкою. Юнак і дівчина, одружившись, не спокушені блиском міського життя, воліють їй свою колишню, пастушачу.”Швства героїв описані в романі Лонга з більшою подробицею, чим в інших добутках подібного жанру; однак навряд чи має сенс убачати в добутку психологізм: зображення милих і наївних переживань (їхнє буколічне фарбування привело Мережковского до висновку про відсутність мужніх рис у характері Д. і “жіночої завзятості й безстрашності любові” у характері X.) на тлі прекрасної природи є тонка літературна стилізація, далека від претензій на вірогідність і сильно залежна від жанрових законів. Саме таке й був вплив роману Лонга на пізнішу літературу: він виявився фактично провідником тих ремінісценцій, які сам так рясно використовував.
Образи Д. і X. неодноразово втілювалися в балеті. Перша й сама значна постановка (на музику М. Равеля) була здійснена М. М. Фокіним (1912) з В. Ф. Нижинским і Т. П. Карсавиной у головні партіях
(2 votes, average: 3.00 out of 5)