Дівчина – “хороша та бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від сонця, що виступає, мов горлиця”.
У ній “якесь дивне поєднання надзвичайної дівочої краси і суворості. Гнучка, як пантера. І така ж метка, мабуть, а строга, як царівна”.
“Ось вона – козача кров! І ось вона – найвищий вияв не тільки жінки, а взагалі людини його крові. Така юна, квітуча – і така сувора, гартована і гонориста”.
“їй би на коні, та на полозках, та з гвинтівкою, та з собаками… звели їй до відьми в зуби полізти – полізе. їй треба
“Кінь під нею був мокрий і аж тремтів – то ж гнала без сталого відпочинку, без зупинок, либонь. А сама… сама була спокійна. Побачила ще здалеку, що хлопці живісінькі, і була спокійна, весела. А до Григорія навіть байдужа.
Не наближалась до нього, уникала зустрічатися поглядами”.
“Гнучка, мов вуж, граційна, як мавка, вона таїла в собі дивну силу, ця дівчина. Поєднання дівочої краси та чар з дикістю майже первісною, неприступною”.
“… Враз нагло припала до нього і вибухнула буйним плачем. Безпорадно, по-дитячому. Ясно – це розтавання.
Це навіки.
Боже мій! І поцілувала… ой, як шалено! Все вклала в цей поцілунок, всю душу”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)