Цикл (грецьк. kyklos – коло) – ряд пов’язаних між собою явищ, які творять певну замкнуту цілість. У літературі – сукупність художніх творів одного жанру, які об’єднуються задумом автора в естетичну цілість. Послідовність творів, які включаються до Ц., визначається плинністю настрою ліричного героя чи розвитком внутрішнього конфлікту, переживання. Різні за мотивами, інтонаційно-ритмічною структурою, строфічною будовою, жанрами, твори Ц. витримані у спільному стильовому ключі, завдяки композиційній єдності набувають додаткової естетичної
За спостереженням Д. Чижевського, вже :”барокові письменники часто прямували до циклізації віршів, до об’єднання їх у певні групи, сполучені якоюсь внутрішньою єдністю”. Відчуваючи надтекстову вартість, керуючись художньою інтуїцією, письменник включає твори, написані в один час, до різних Ц. або різночасові твори – до одного Ц. Характерні з цього погляду Ц. “Ритми” і “Хвилини” Лесі Українки. До циклізації лірики часто вдавалися І. Франко, П. Тичина, М. Рильський, Д. Павличко, Олег Ольжич, Б.-І.
Антонич та ін. Відомі епічні Ц.: повісті П. Панча (“З моря”, “Без козиря”,