1. Первісний задум Гоголя. 2. Дві композиційні основи. 3. Сатиричний план поеми. Місце Чичикова в ньому.
4. Проповідницький план поеми 5. Місце авторських відступів. Особливості композиційної побудови поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі” обумовлені”насамперед тим творчим завданням, що поставив перед собою автор. Первісний авторський задум містив у собі три книги, об’єднані загальною ідеєю – показати “пекло”, “чистилище” і “рай” російської дійсності. Перший тім оповідає про Росію, сучасної самому авторові, у другому
У третьому томі письменник хотів зобразити ідеальну дійсність можливого в майбутньому миру й ідеальний образ головного героя Чичикова. Авторові вдалося закінчити тільки перший тім поеми, але загальний задум вплинув і на його побудову. В оповідання вибудовується “подвійна композиція” – “логіка викриття”, що ставиться винятково до подій першого тому, і “логіка проповіді”, що має прив’язку до всього добутку в цілому й структурирующая його у вигляді триптиха.
Розгляд поеми можливо й без обліку
Манилов, Коробочка, Ноздрев, Собакевич, Плюшкин, переміняючи один одного, малюють образ поступового вгасання людського в людині, усе більше й більше глибокого омертвіння душ героїв Автор постійно підкреслює той факт, що сфера перебування описуваних ним типових для поміщицького середовища персонажів не обмежується закутковими деревеньками й містечками. Коробочки зустрічаються й у вищому світлі, серед світських дам, що нудьгують за книгою й “витверджені фрази, що висловлює,” про політичну обстановку у Франції. Ноздрев може ховатися під личиною “людини в чинах”, Собакевич може виявитися кулаком і в столичному Петербурзі з тією лише різницею, що в підпорядкуванні в нього ходили б не селяни, а чиновники. Апофеозом, композиційною домінантою частини поеми, присвяченої поміщикам, стає опис думок і ідей жителів повітового міста про те, хто ж такий таємничий Чичиков?
При цьому в процесі розгадування щирої сутності героя, жителі самі демонструють читачеві свою сутність, проявляючи тупість, продажність, дріб’язковість. Із самого початку Гоголь будує добуток та-, кім образом, щоб практично до самого фіналу першої книги Чичиков був загадкою й для читачів, і для персонажів оповідання Герой практично позбавлений яскравих, що запам’ятовуються, щовиділяють його рис на відміну від опису поміщиків, чиї особи виписані із приголомшливою точністю й увагою до деталей. І в розмові він не демонструє свою індивідуальність, а підбудовується під співрозмовника, перекроюючи свій стиль спілкування під нього. Поява на зборах Ноздрева із сенсаційною заявою про Чичикове дає новий поштовх розвитку подій. Місто ділиться на кілька груп, кожна з яких намагається довести тільки свою правоту.
Жіноча частина суспільства без утоми обговорює ситуацію з викраденням Чичиковим дочки губернатора, чоловіча була зацікавлена процесом покупки “мертвих душ”, все приходить “у шумуванні”. Поширюються усе більше й більше фантастичні версії, що стосуються особистості Чичикова – він і фальшивомонетник, і випадний розбійник, і Наполеон, і капітан Копейкин, і навіть сам Антихрист. І тільки в останній главі автор пояснює, хто ж такий цей таємничий скупник “мертвих” душ У цій побудові поеми криється глибокий зміст. Чиновники й поміщики – “знайоме зло”, звичне й ставшее вже рідним. Воно пізнавано й характерно для описуваної групи.
Чичиков же являє собою нове зло, пов’язане з капіталістичними тенденціями розвитку оновленої Росії. Служіння копійці, прагнення до збагачення й погоня за наживою і є страшна таємниця, що розкривається у фіналі першого тому, героя Композиція, що поєднує всі три томи, також пов’язана з розкриттям характеру головного героя.< br/> При цьому події першого тому стають тільки “передмовою” до основної дії, належному розгорнутися на сторінках усього другої й першої частини третіх томів. Цей триптих був би неповним без пояснень характеру й історії появи героя, але, помелися письменник цю історію на початку або середині першого тому, він зробив би добуток прісної, несмачної, позбавленої інтриги й внутрішньої гармонії.
При написанні цієї поеми автор бачив своє безпосереднє завдання перед Росією в сатиричному, викривному описі положення сучасної дійсності Виставивши на огляд виразки й пороки суспільства того часу, надалі письменник хотів показати шляхи правильного, ведучого до процвітання Росії шляхи. Темі омертвіння людської душі протипоставлена ідея живої людини. Саме в протиставленні мертв і природного (живого) ховається основна думка поеми. Таке протиріччя розкривається при уважному розгляді авторських відступів Перші шість глав присвячені міркуванням автора про те, що споконвічна природа людини світла й гармонічна. Ця світла, блага природа і є запорукою подальшого відродження й самої людини, і всієї країни. І в другій частині першого тому, починаючи із сьомої глави, починає зустрічатися тільки мертва сутність людини.
Роль ліричних і композиційних відступів у загальній композиції поеми різноманітна Звучать у добутку думки про самобутність і особливий шлях розвитку Росії, проповіді, присвячені духовній чистоті й духовному перетворенню миру, ідеї про призначення письменника і його значенні в долі батьківщини. Саме завдяки оригінальній композиції поеми в тексті відображена “вся Русь” – країна, гідна осудження й осміяння й у той же час сильна й потужна держава
(1 votes, average: 5.00 out of 5)