Поема М. Гоголя “Мертві душі” – твір складний, в ньому переплітаються і нещадна сатира, і філософські роздуми про долю Росії, і тонкий ліризм. До свого шедевру письменник ішов усе своє життя, написавши такі самобутні, оригінальні твори, як, наприклад, “Вечо-; ри на хуторі біля Диканьки”, “Миргород”, “Ревізор”. Щоб краще зрозуміти особливості жанру “Мертвих душ”, варто зіставити цей твір із “Божественною комедією” Данте, поета епохи Відродження, вплив якого добре відчувається в поемі М. Гоголя. “Божественна
Фантастичність сюжету не заважає Данте розповісти про свою Батьківщину – Італію, про її долю. Власне, Гоголь задумав показати ті самі кола пекла, але пекла Росії.
Значне місце в поемі “Мертві душі” займають ліричні відступи і вставні епізоди, що характерно для поеми як літературного жанру. У них Гоголь торкається найгостріших суспільних питань Росії.
З перших же сторінок твору його сюжет нас захоплює, тому що” не можна припустити, що після зустрічі Чичикова з Маниловим будуть зустрічі з Собакевичем і Ноздрьовим. Ми не можемо здогадатися і про те, яким буде кінець поеми, тому що всі персонажі поєднані в ній за принципом градації: один гірший за іншого. Наприклад, Манилова, якщо його розглядати як окремий образ, не можна сприймати як позитивного героя,’бо на столі в нього лежить книга, відкрита на одній і тій самій сторінці, а його ввічливість нудотно-солодка. Але, в порівнянні з Плюшкіним, характер Манилова багато в чому навіть виграє. У центрі уваги Гоголя – образ Коробочки, тому що її вдача має багато спільного з іншими персонажами.
На думку Гоголя, вона є символом “люди-ни-коробочки”, у якому закладена ідея невгамовного прагнення до накопичення. Чичиков – теж “людина-юоробочка”, як і інші персонажі, Саме ця риса, притаманна більшості дворян, і призвела їх до виродження. Звідси й символічність назви поеми – “Мертві душі”.
Тема викриття чиновництва проходить – через усю творчість Гоголя: вона посідає важливе місце й у збірнику “Миргород”, і в комедії “Ревізор”. У поемі “Мертві душі” вона переплітається також з темою кріпосництва. Важливу роль у композиції поеми відіграє “Повість про капітана Ко-пєйкіна”, бо саме в ній М. В. Гоголь сміливо викриває державний уряд.
Світу “Мертвих душ” у поемі протиставлений ліричний образ народної Росії, про яку Гоголь пише з любов’ю і замилуванням. Розповідаючи про поміщицьку й чиновницьку Росію, Гоголь добре відчуває душу російського народу. Яскраве свідчення цьому – образ трійки, що швидко несеться вперед.
В її образі автор втілив могутні сили Росії, які колись зможуть зробити щось нове, прогресивне для своєї Батьківщини: “Чи не так і ти, Русь, несешся, наче швидка трійка, яку ніхто ніколи не обжене?..”. І все ж головна тема твору – доля Росії: її минуле, сучасне й майбутнє. У першому томі Гоголь розкрив тему минулого Батьківщини. Задумані ним другий і третій томи повинні були оповідати про сучасне й майбутнє Росії. Цей задум можна порівняти з другою і третьою частинами “Божественної комедії” Данте – “Чистилище” і “Рай”. Однак цим задумам не судидося здійснитися: ідея другого тому виявилася не досить вдалою, а третій так і не було написано.
Тому поїздка Чичикова так і залишилася поїздкою в невідомість: Гоголь не знав, що й думати, якою ж буде майбутня Росія: “Русь, куди ж несешся ти? Дай відповідь. Не дає відповіді”.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)