Згідно з розповіддю Старого Заповіту після виходу з Єгипту ізраїльтяни під проводом Мойсея дісталися до Сінайської пустелі. Бог, зустрівшись із Мойсеєм на горі Сінай, дав йому низку настанов, серед яких були й десять знаменитих заповідей, що стали не тільки основою іудейської і християнської релігій, а й назавжди визначили вселюдські норми поведінки. Провідним мотивом перших чотирьох заповідей може вважатися наказ “Не сотвори собі кумира”, який означав вимогу єдиної віри. Оскільки біблійські положення багатозначні, то вимога не створювати
Наступна заповідь “Шануй свого батька та матір свою, щоб довго були твої дні на землі!..” навчає шанувати батьків не тільки заради продовження тривалості власного життя, а й для того, щоб бути позитивним прикладом для дітей: ти шануєш батьків, і, спостерігаючи це, твої діти будуть шанувати тебе в похилому віці. Наступна заповідь “Не вбивай!” Вона
Заповідь “Не чини перелюбу!” навчає чистоти й цнотливості у стосунках між чоловіком та жінкою. Тільки те, що створене твоєю власною працею, належить тобі, – навчає заповідь “Не кради!” У заповідях “Не свідчи неправдиво на ближнього свого!” і “Не зазіхай на дім ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані чого-небудь, що належить ближньому твоєму!” поняття “твій ближній” означає людину взагалі, а не тільки сусіда, родича чи друга. Таким чином, передостання заповідь застерігає не тільки від кривосвідчення, а й від брехні взагалі, а остання заповідь – не зазіхати на майно іншої людини.
Біблійні заповіді – це джерело високих моральних принципів, за якими повинна жити людина.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)