У романі “Овід” письменниця розповіла про діяльність учасників італійської підпільної революційної організації “Молода Італія” у 30-40-ві роки XIX ст. В той час, після розгрому наполеонівської армії, вся Італія була окупована австрійськими військами і роздрібнена на вісім окремих держав. В країні вибухали збройні повстання, які австрійська поліція придушувала з особливою жорстокістю.
Однак ми не знайдемо у романі зображення народних виступів та збройних сутичок. Мабуть, письменниця не ставила перед собою завдання відтворити
Войнич зосередила увагу на зображенні героїчного характеру революціонера. Найбільший героїзм Овід виявляє у поєдинках з жандармами – найважчій ділянці боротьби, де єдиною зброєю борця є ідейність, його переконання.
Від молодого і наївного Артура Бертона до Овода – довгий і складний шлях. У романі глибоко і різнобічно розкрито образ Овода. Особливо підкреслено його любов до життя. Він любить природу – звірів, дерева, квіти, любить дітей.
Горе і тяжкі випробування зробили його суворим, загартували волю, але не
Овід іде на смерть, бо ідеї для нього дорожчі за життя, а впевненість у кінцевій перемозі його ідей надає йому сили. Це людина сильних почуттів. Саме тому, що він так сильно любить Монтанеллі, він не може простити йому його обман, а Джеммі – ляпаса, який вона йому дала.
Сумніви Джемми в його чесності, мужності ображають Овода.
В образі Овода показано звичайну людину, зі слабкостями та дивацтвами, багатим внутрішнім світом. У нього є недоліки, але головне – його цільність, мужність, воля, гострий розум, відданість друзям. Це один із найяскравіших образів революціонерів у всій світовій літературі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)