(1857- 1935)
Народився в м. Самборі на Львівщині в родині дрібного урядовця. Рано залишився сиротою. У гімназії зацікавився історією та культурою України, очолив таємний молодіжний гурток. Навчався у Львівському університеті.
Після його закінчення працював адвокатом, займався просвітницькою діяльністю. Уроки національно-визвольних змагань входив до уряду Західноукраїнської Народної Республіки. З 1919 року жив у Коломиї, помер від важкої хвороби.
Прозаїк. Писав оповідання, повісті, гуморески, романи, вагома частина творів на історичну
Чим сподобався і запам’ятався мені Павлусь – герой повісті А. Чайковського “За сестрою”?
Коли я читав повість А. Я. Чайковського “За сестрою”, мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. Хоч Павлусю було лише п’ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Я розумію, що автор
Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.
А. Чайковський не ідеалізує Павлуся, хоч, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Щодо мене, то я схиляюсь перед його патріотизмом, присягою на вірність рідному краєві (вона звучить у внутрішніх монологах героя), перед щирістю та м’якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеймана, можна виправдати.
Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію – знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.
Гадаю, образ Павлуся надовго запам’ятається не тільки мені, а й моїм ровесникам, бо хвилює й сповнює душі щирою любов’ю до рідної землі та її історії.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)