Усі головні герої повісті “Кайдашева сім’я” – яскраві й цікаві. І нехай вони далекі від ідеалів, та в пам’яті залишаються надовго. Навряд чи швидко зможемо забути енергійно-сварливу Марусю Кайдашиху, запальну Мотрю, жартівливого Ларвіна. Про кожного з них можна сказати дуже багато, та з усіх мені найбільше сподобалася Мелашка.
По-перше, так само, як і Лавріна та Кайдашиху, мене вона привабила своєю красою. Дійсно, як можна не звернути увагу на дівчину, яка нагадувала прекрасну дивовижну квітку.
І як приємно спостерігати далі,
Не так багато знала вона в житті ласки, тому й потяглася відразу до ніжного й чуйного Лавріна, який розглядів вразливу натуру Мелашки й гідно повівся з нею.
У чужій сім’ї Мелашка спочатку поводиться так, як вчили її батько, мати. Вона не перечить свекрусі, не опирається Мотрі, а тишком-нишком плаче, коли занадто їй допікають.
Вона зважилася на вчинок, який був викликом традиційному укладу життя, був занадто сміливим для української жінки, котра ні за яких обставин не залишала своєї сім’ї (чоловіка та членів його родини). Ось тобі й Мелашка! За її лагідністю криється натура, здатна на серйозний опір, здатна захистити свою гідність.
Це не сварки та лайки Мотрі, чим нікого особливо не здивуєш. Це значно серйозніше, що свідчить про цільність, особистість героїні.
Не можна не повчитися у Мелашки стосунків із чоловіком. Вона зуміла побудувати їх так, що Лаврін не соромився при інших підставити їй стільчик під ноги, витерти піт із лоба (тобто виявляв такі ознаки уваги, які ніколи на людях не виявляв традиційно український чоловік), підтримати словом і ділом. Він не осудив, а зрозумів Мелашку, коли та не повернулася додому, став на її бік, хоч і дуже сумував за нею.
Мелашка спостережлива, вміє розбиратися в людях. Вже з першої розмови з Лавріном вона розпізнала в ньому добру надійну людину. Не зосліпу, а цілком виважено вручила вона свою долю Лаврінові.
Дуже терпляча і мудра моя улюблена героїня. Вона не вступає в суперечки зі свекрухою, не настроює проти неї Лавріна, бо цим самим може внести розлад у свої стосунки з чоловіком, для котрого, якою б вона не була свекрухою, завжди є й буде найкращою матір’ю. І всі дії Лавріна викликані його особистими рішеннями, а не рішеннями, підказаними Мелашкою.
Життя вносить свої корективи в характер і поведінку кожної людини. Ось і Мелашка змінилася. Та, хоча вона й бере участь у сварках, помітно, що це не дає їй задоволення, це скоріше пристосування до певних життєвих умов, можна сказати, прийом самооборони, щоб вижити.
За почуття власної гідності, розум, життєву мудрість і вірність у коханні і сподобалась мені Мелашка – моя улюблена героїня.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)