Романтизм, як літературний напрямок, характеризується незадоволеністю сьогоденням, сучасною дійсністю. Ця незадоволеність породжує мрії про те, що мабуть, про бажаний. Але це бажане, те, що хотілося б бачити в житті, представлялося письменникам-романтикам по-різному.
Тому в романтизмі виділилося два основних плини – консервативне й революційне.
Представники революційного романтизму спрямовані в Майбутнє, повні визвольних ідей, пов’язані з боротьбою за волю й щастя людей. Одним з них у Росії був К. Ф. Рилєєв. Риси особистості Рилєєва
Герої творів Рилєєва – борці за волю. Віршовані оповідання були про славних героїв російської історії (“Єрмак”).
Представником консервативного романтизму був Жуковський. Консервативні романтики брали сюжети своїх добутків переважно з минулого, зверталися до старовини з її побутом і переказами або віддавалися мріям про якийсь загробний світ. Вони вели читача в мир уяви, мрійності.
Для романтиків
Революційні романтики підкреслювали волелюбність народу, його протест проти гноблення, здатність до боротьби, а консервативні романтики поетизували такі риси, як смиренність, терпіння, покірність, марновірство й інші.
Так в епоху романтизму зложилися два протилежних плини – консервативний романтизм і революційний, яскравими представниками яких у Росії є Жуковський і Рилєєв.