Витоки романтизму – РОМАНТИЗМ ЯК МИСТЕЦЬКИЙ РУХ

РОМАНТИЗМ У ЛІТЕРАТУРІ

§ 1. РОМАНТИЗМ ЯК МИСТЕЦЬКИЙ РУХ

XIX століття – надзвичайно плідний період розвитку світової літератури, відзначений яскравими талантами, творчими пошуками й відкриттями. У XIX ст. до літератури різних країн і різних континентів прийшло нове покоління письменників, захоплене новими соціальними й духовними проблемами, висунутими самим часом.

Романтизм – перший за часом виникнення художній напрям, який відобразив зрушення в суспільній свідомості та зміни у світогляді людей на межі XVIII-XIX ст.

Французьке

слово romantisme пов’язане з іспанським romance (у середні віки так називали іспанські романси, а потім і лицарський роман) та англійським romantique, яке у XVIII ст. означало “дивний”, “фантастичний”, “мальовничий”. На початку XIX ст. слово “романтизм” уживають для визначення нового напряму, протилежного класицизму.

Центр художньої системи романтизму – особистість, а головний конфлікт, який зображують романтики,- особистість і суспільство. Французька буржуазна революція, її жахливі наслідки породили розчарування у цивілізації, у соціальному, промисловому, політичному, науковому прогресі, результатом

якого стали нові, більш глибокі суперечності, духовна криза. Кращі мислителі доби Просвітництва обгрунтовували принципи, за якими існуватиме суспільство майбутнього.

Але дійсність виявилася непідвладною “розуму”, майбутнє – непередбачуваним і ірраціональним, а сучасне загрожувало свободі особистості.

Витоки романтизму

Як ідейний і художній рух він став відповіддю людського духу на поступ самої історії, тому зрозуміти ідейні та творчі пошуки романтизму без урахування історичних перетворень неможливо. Романтизм став і першим емоційним відгуком, і глибоким усвідомленням трагічного досвіду Французької буржуазної революції, наполеонівських війн, національно-визвольних рухів Європи й Америки, розвитку буржуазних відносин, соціальних і політичних змін.

Рух романтизму розпочався у другій половині 90-х років XVIII ст. майже одночасно в Німеччині й Англії. У творчості Ф. Гельдерліна і гуртка ієнських романтиків були закладені основи німецького романтизму. Творчість В. Блейка, В. Вордсворта, С. Колріджа визначила основні напрями художніх пошуків англійських романтиків. Хоча і в Німеччині, і в Англії виникнення романтизму було підготовлене всім розвитком літератури, безпосереднім поштовхом для формування ідейного напряму став духовний переворот, який відбувався під впливом Французької буржуазної революції (1789-1794).

У середині 10-х років XIX ст. романтизм набув загальноєвропейського характеру і був пов’язаний із наростанням національно-визвольного руху, який розпочався у більшості країн Європи після падіння наполеонівської імперії. У цей час формувався романтизм в Італії, скандинавських країнах, Росії, Іспанії, Португалії, Бельгії. 30-40-ві роки XIX ст. становлять окремий і особливий етап розвитку романтизму у світовій літературі, який своєрідно розкрився не тільки в європейських літературах, а й в літературі країн Американського континенту.

Романтизм був реакцією на просвітницький раціоналізм. Теоретики романтизму проголошували відмову від основних ідей Просвітництва й руйнування норм та правил класицизму. Однак романтики чимало й запозичили з досвіду цієї літератури. Романтизм важко уявити без ідеї “природної людини” та проголошення її права на свободу, без художніх досягнень у зображенні психології людини Дідро, Стерна, Руссо, Гете, Шиллера, без відкриття народної творчості як джерела тем і образів літератури.

Це не означає, що романтики не зробили ніяких художніх відкриттів. Навпаки, романтизм був справжньою революцією в мистецтві, але він використовував досвід попередніх митців, по-новому його усвідомивши.

Характерні особливості романтизму

Для розуміння романтизму важливо враховувати, що це був саме ідейний і художній рух, тому романтизм змінювався, мав характерні особливості і в певні періоди свого розвитку, і в окремих національних літературах, і в творчості окремих письменників.

“Тільки романтична поезія,- писав один із теоретиків ієнської школи німецьких романтиків Ф. Шлегель,- подібно до епосу, здатна стати дзеркалом навколишнього світу, відображенням епохи”. При цьому на початку розвитку романтизму дійсне й ідеальне не протиставляються, а існують в гармонії, підпорядковуючись загальним законам розвитку й оновлення. Романтиків приваблювали міфи, в яких вони вбачали відбиття узагальнених образів, здатних до художнього оновлення.

Біблійні, античні, середньовічні, народні міфи використовувалися романтиками для створення своїх образів-міфів.

Романтизм був пов’язаний з докорінним переглядом усієї системи цінностей, які митці обстоювали в добу Просвітництва. На той час Європа переживала сильне духовне потрясіння й розчарування від подій Французької революції, війн, що охопили майже всі європейські країни. Це розчарування викликало сумнів щодо можливостей розуму в перебудові на краще суспільного порядку.

Адже революція не принесла суспільної гармонії, навпаки, вона викликала кривавий терор, насилля, війни. Віра в могутність розуму, суспільну гармонію похитнулася. У романтизмі це позначилося передусім зображенням розриву між дійсністю й ідеалом.

Найяскравіше це виявилося у творчості Гофмана, Байрона, Лєрмонтова.

Але Французька революція дала приклад можливостей особистості, яка, знехтувавши загальновизнаними правилами, утвердилася завдяки своєму винятковому характеру. Для багатьох європейців таким прикладом став Наполеон. Таким чином, сама історія підказувала героя нової доби – виняткову людину, яка протистоїть суспільству та його нормам.

Уже в межах Просвітництва виник рух письменників, головним гаслом якого була творча свобода. Романтики підхопили ці гасла й пішли далі в художніх пошуках, доводячи, що почуття, уява, фантазія не менш важливі для людини, ніж розум і здоровий глузд, який обожнювали просвітителі. Саме ці риси роблять людину духовно самобутньою, і романтикам належить відкриття неповторності кожної людської особистості, її духовного світу.

Художник-романтик не ставив собі за мету точно відтворити дійсність. Для нього важливішим було висловлення свого ставлення до реальності, створення свого, вигаданого образу світу, часто за принципом контрасту з навколишнім життям, щоб донести до читача і свій ідеал, і свою неприязнь до світу, з яким він не може примиритися.

У пошуках ідеалів романтики звернулися не до доби античності, як класицисти й просвітителі, а до Середньовіччя з його культом ідеального кохання, лицарських подвигів, добрих та злих чарівників. Через середньовічну літературу прийшли романтики і до народної творчості – легенд, казок, пісень та переказів, відкрили їхню красу й чарівність. Це знайшло відображення у творчості Е. Т. А. Гофмана, В. Скотта, М. Гоголя.

Література романтизму запропонувала свого героя, який найчастіше виражає авторське ставлення до дійсності. Це людина з особливо сильними почуттями, з гострою реакцією на світ, здатна відкинути закони, яким підкоряються інші. Тому такий герой завжди вирізняється зі свого оточення, перевищує його. Герой цей самотній, і тема самотності, мотиви трагічної долі особистості, “світової туги”, “космічного песимізму” стають провідними в романтиків. Особливо це відчувається у творчості Дж.

Г. Байрона, М. Лєрмонтова, Г. Гейне.

Заслуга романтизму полягає в розвитку жанрів історичного роману й драми, фантастичної повісті, ліро-епічної поеми, балади, романсу. Надзвичайного розвитку в романтизмі досягли лірична поезія й лірична пісня. Водночас у різних країнах романтизм виявив специфічні риси, виконуючи особливі соціальні та культурні функції.

Романтизм відіграв значну роль у пробудженні національної свідомості, обгрунтуванні історичної самобутності народу, його “духу”, культурних традицій, мови, літератури. Творчість Т. Шевченка, А. Міцкевича – яскравий тому приклад.

Під впливом європейського романтизму набула своєрідного розвитку американська література. Творчість Ф. Купера, Е. По, Г. Лонгфелловвійшли до скарбниці світової літератури, вплинули на її розвиток.

Поміркуйте і дайте відповідь

Пригадайте вивчене на уроках історії і поясніть, які зміни в різних країнах Європи почали відбуватися після Французької революції.

Яку особистість уособлював Наполеон?

Які явища в мистецтві кінця XVIII – початку XIX ст. позначали словом “романтизм”?

Як ви вважаєте, чому виникло поняття “рух романтизму”?

Твори яких письменників-романтиків ви читали?

Чи отримав розвиток романтизм в українській літературі? Назвіть відомих вам українських поетів-романтиків.

Попрацюйте і репродукціями картин

Розгляньте репродукції картин відомих художників-романтиків на с. 119, 121. Якою постає людина на цих картинах?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Витоки романтизму – РОМАНТИЗМ ЯК МИСТЕЦЬКИЙ РУХ