Чим пояснюється успіх Чичикова В “М. буд.” Гоголь типізує образи російських поміщиків, чиновників і селян. Єдина людина, що виділяється із загальної картини російського життя це Чичиков. Розкриваючи його образ, автор оповідає про його происхожде-нии й формування його характеру. Чичиков персонаж, Історія життя кото-рого дається у всіх деталях. З одинадцятого розділу ми довідаємося, що Павлусь належав до бідної дворянської сім’ї
Батько залишив йому в спадщину полти-ну міді так завіт старанно вчитися, догоджати вчителям і начальникам
Ніякі невдачі не можуть зломити його спрагу наживи. І щораз, роблячи непорядні по-ступки, він легко знаходить собі виправдання. З кожною главою ми бачимо всі нові можливості Чичикова: з Вабило-Вым він нудотно-люб’язний, з Коробочкою дріб’язково-наполегливий
При огляді міста N наш герой “відірвав при-биту до стовпа афішу, з тим, що б, пришедши додому, прочитати її хоро-шенько”, а прочитавши, “згорнув охайно й поклав у свій ларчик, куди мав звичай складати все, що попадалося”.
Це збирання непотрібних речей, ретельне зберігання мотлоху яскраво нагадує звички Плюшкина. З Вабило-Вым Чичикова зближає невизначеність, через яку всі припущення на його рахунок виявляються однаково можливими. Ноздрев зауважує, що Чичиков схожо на Собакевича: “Еникакого прямодушності, ні щирості!
Зроблений-Ный Собакевич”. У характері Чичикова є й манілівська любов до фрази, і дріб’язковість Коробочки, і самозакоханість Ноздрева, і груба прижими-стость, холодний цинізм Собакевича, і жадібність Плюшкина. Чичикову легко виявитися дзеркалом кожного із цих співрозмовників, тому що в ньому є всі ті якості, які становлять основи їхніх характерів.
Все-таки Чичиков відрізняє-ся від своїх двійників у маєтках, він людина нового часу, ділок і приоб-ретатель, і має всі необхідні якості: “Еи приємність у про-роти й учинки, і жвавість у ділових іграх”, але він теж “мертва душа”, тому що йому недоступна радість життя. Чичиков уміє пристосовуватися до будь-якого миру, навіть його зовнішній вигляд такий, що підійде до будь-якої ситуації: “не красень, але й не дурний на-ружности”, “не занадто товстий, не занадто тонкий”, “людина середнього років” усе в ньому невиразно, ніщо не виділяється
Ідея успіху, заповзятливість, практицизм заслоняють у ньому все чоло-веческие спонукання. “Самовідданість”, терпіння й сила характеру головного героя дозволяють йому постійно відроджуватися й проявляти величезну енергію для досягнення поставленої мети. Чичиков змушений бігти з міста, але цього разу він досяг своєї мети, при-наближався ще на одну сходинку до своєму безликого “щастю”, і все інше для нього тепер уже неважливо.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)